Гігієнічне навчання і виховання є однією з стратегій формування здоров'я, здорового способу життя індивіда, різних груп населення, це активна медико-педагогічна діяльність, спрямована на підвищення знань з питань підтримки і зміцнення здоров'я, створення мотивацій для ведення здорового способу життя, формування гігієнічної культури і гігієнічного поведінки. Дана діяльність передбачає активність як з боку вихователя - вчителя, викладача, соціального працівника - так і з боку воспитуемого. Процес виховання на відміну від освіти полягає у цілеспрямованому і систематичному впливі на психологію індивідуума з метою прищеплення йому бажаних якостей, в даному випадку гігієнічних знань і навичок.
Гігієнічне навчання і виховання здійснюється з використанням комплексу шляхів, методів і засобів впливу одночасно через сім'ю, школу, медичне та соціальне установи, установи культури.
Гігієнічне виховання розглядається сьогодні як основа профілактики, яка представляє собою дії, спрямовані на зменшення ймовірності виникнення захворювань або порушень, переривання або уповільнення прогресування захворювання, зменшення ймовірності непрацездатності.
Виділяють різні види профілактики. Так, під первинною профілактикою розуміється система заходів щодо попередження виникнення та впливу факторів ризику розвитку захворювань. До них відносяться соціально-економічні заходи держави по оздоровленню способу життя, навколишнього середовища, вихованню, такі як вакцинація населення, створення громадських та індивідуальних умов для оптимального режиму праці та відпочинку, раціонального харчування, оздоровлення навколишнього середовища та ін.
Вторинна профілактика передбачає проведення комплексу заходів щодо усунення виражених чинників ризику, які за певних умов сприяють загостренню (рецидиву) захворювання або його переходу в хронічну форму. Найбільш дієвим механізмом вторинної профілактики є диспансеризація населення, а також диспансерне спостереження за особами з порушенням здоров'я, наявністю хронічних захворювань.
Під третинної профілактикою розуміється комплекс заходів, проведених відносно хворих із хронічними формами захворювань та інвалідів з метою відновлення їх соціального функціонування. Дієвим заходом даної профілактики є організація і проведення комплексу реабілітаційних заходів, включаючи заходи медичного, професійного, соціального, психологічного та іншого характеру, що мають відновну спрямованість.
Метою гігієнічного навчання і виховання є формування гігієнічного поведінки населення, що базується на науково обгрунтованих санітарно-гігієнічних нормативах, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я, забезпечення високого рівня працездатності, досягнення активного довголіття.
Цьому сприяє рішення наступних основних завдань:
- Стимулювання діяльності державних органів і громадських організацій щодо створення умов для гігієнічного виховання населення, а також спонукання його до ведення здорового способу життя;
- Забезпечення населення необхідною медико-гігієнічної інформацією про фактори, позитивно і негативно впливають на здоров'я, а також способах зменшення або виключення їх впливу на здоров'я;
- Залучення в роботу по гігієнічному вихованню населення не тільки медичних працівників, а й таких фахівців, як педагоги, психологи та соціальні працівники;
- Створення умов для широкого розповсюдження руху за здоровий спосіб життя.
Гігієнічне виховання населення будується на наступних принципах:
- Науковість, тобто пропаганда тих відомостей, які є науковим знанням, міцно затвердженим і доведеним науковими дослідженнями;
- Правдивість і об'єктивність;
- Диференційованість і цілеспрямованість;
- Масовість;
- Систематичність і послідовність;
- Комплексність (участь у роботі по гігієнічному вихованню різних фахівців та установ).
Найважливішими напрямами гігієнічного виховання є:
1. Пропаганда факторів, що позитивно впливають на здоров'я.
2. Пропаганда попередження (профілактики) впливу факторів, що роблять негативний вплив на здоров'я.
Гігієнічне виховання населення може і повинно проводитися в різних формах: а) в індивідуальній (з кожною людиною окремо); б) груповий (з групою громадян, однорідних за статтю, віком, соціальним і іншому статусу); в) масовою.
Гігієнічне виховання в даний час будується на трьох основних методах: усному, друкованому та образотворчому. На практиці їх зазвичай поєднують.
Кожному із зазначених методів відповідають певні кошти. Це вся сукупність конкретних прийомів ведення роботи, а також інструментарій щодо гігієнічного виховання. До засобів, використовуваним при застосуванні усного методу, відносяться: лекція, бесіда, вечір запитань і відповідей, дискусія, вікторина, конференція, заняття, інструктаж та ін.
Засобами друкованого методу є брошура, буклет-, бюлетень, журнал, стаття, книга, листівка, гасло, пам'ятка, стінна газета та ін. Вони можуть бути двох видів: розроблені і тиражовані самими фахівцями або готові друковані видання.
Наочний (образотворчий) метод гігієнічного виховання включає наступні засоби: площинні (плакат, малюнок, схема, таблиця, креслення, план, діаграма та ін.), Об'ємні (муляж, макет, модель, фантом, діорама, опудало та ін.); натуральні об'єкти (макро- і мікропрепарати, зразки рослинного і тваринного походження, продукти та ін.); комбіновані засоби (вагон-виставка, театр, ляльковий театр та ін.); технічні засоби (магнітофон, відеомагнітофон, програвач та ін.).
Кожен з перерахованих методів і відповідних йому засобів має свої переваги і недоліки. Ретельний вибір методу в залежності від поставленої мети і завдань, а частіше спільне їх використання з урахуванням особливостей конкретного заходу, чисельності та складу аудиторії, сприятиме більш ефективному донесенню до слухачів необхідної інформації.
Формування цільових аудиторій - споживачів інформації (рис. 7.1) є непорушною умовою розробки і використання навчальних програм, організаційних технологій та інших форм, засобів і методів, що застосовуються в соціальній роботі.
Первинну цільову групу формують здорові люди, діти та молодь; працюючі, діти та молодь з факторами ризику; літні люди та інваліди.
Вторинну цільову групу - соціальні працівники, лікарі, психологи, реабілітологи, методисти та інструктори з лікувальної фізкультури та масажу; персонал установ соціального захисту. Популяризаторами цієї роботи повинні стати засоби масової інформації та рекламодавці.
Робота з цільовими аудиторіями є невід'ємною і обов'язковою складовою діяльності професійних соціальних працівників.
В даний час необхідно використовувати сучасні програми і технології гігієнічного навчання і виховання в різних групах населення з урахуванням регіональних особливостей, національних традицій, професійної приналежності.
Сьогодні існує багато програм, спрямованих на формування здоров'я та профілактику захворювань різних контингентів населення, оздоровлення соціуму в цілому методами і засобами гігієнічного навчання і виховання.
Рис. 7. 1. Модель цільових аудиторій - споживачів інформації по гігієнічного навчання і виховання
Дослідниками доведена можливість формування поведінки, адекватного здоровому способу життя, і зниження рівня як загальної захворюваності, так і захворюваності по окремих нозологічних форм.
До комплексу заходів, які сприяють вирішенню проблем формування здорового способу життя населення, відносяться:
- Відповідна політика держави;
- Особиста зацікавленість і відповідальність людини;
- Відповідальність членів сім'ї за здоров'я кожного;
- Широке охоплення населення гігієнічним навчанням і вихованням та ін.
Поведінка людини, у тому числі щодо свого здоров'я, залежить від безлічі факторів. Серед них важливе місце належить знань, що дозволяють розуміти сутність і важливість здоров'я для досягнення своїх особистих цілей, а також можливість його збереження і зміцнення. Тільки на основі науково обґрунтованих фактів, сучасних уявлень про механізми збереження і зміцнення здоров'я можуть бути вироблені навички здоров'язберігаючих поведінки сучасної людини.
В даний час у зв'язку з розумінням для збереження здоров'я першорядного значення способу життя перед різними фахівцями та установами, а також суспільством у цілому стоїть завдання розробки та вдосконалення технологій гігієнічного навчання і виховання населення. Важливе місце в їх реалізації, безумовно, відводиться бакалаврам соціальної роботи.
