Сальмонельоз

            Аналіз інфекційної захворюваності по місту Прилуки за 4 місяці 2018 року свідчить про те, що показник захворюваності на сальмонельоз в два рази перевищують середньообласний показник. Що ж таке сальмонельоз та які методи боротьби з ним?

 

            Синоніми: Зоонозний сальмонельоз, харчова токсикоінфекція, харчове отруєння, м’ясне отруєння. Гостре кишкове захворювання, яке поширюється переважно за допомогою харчового шляху передачі. Джерелом збудника інфекції найчастіще бувають сільськогосподарські тварини та птиця.

            Актуальність сальмонельозу зумовлюється всесвітньою його поширеністю, зростанням захворюваності навіть у розвинутих країнах, частими спалахами та великою летальністю серед дітей молодшого віку, яка становить у деяких випадках 2-5 % та більше. Крім того, сальмонельоз спричинює збитки у сільському господарстві від падіжу худоби та птиці.

            Захворюваність. Сальмонельоз поширений по всьому світу, в тому числі у високо розвинутих країнах. У США за останні 30 років захворюваність на сальмонельоз збільшилася мало не в 40 разів. Зростання захворюваності на сальмонельоз в останні роки зареєстровано майже в усіх країнах Європи, Азії, Америки. Не обминув цей процес і Україну, де за останні 10 років захворюваність на сальмонельоз зросла більше ніж у двічі.

            Тим часом слід відзначити, що виявлення сальмонельозу неповне, оскільки воно базується лише на даних лабораторної діагностики. За свідченням Комітету експертів ВООЗ, офіційно зареєстрована кількість випадків сальмонельозу – це лише 1% від справжньої кількості ураженого населення.

            Сальмонельозу притаманна літня сезонність з максимумом захворювань у червні – серпні, що пов’язано з активізацією у цей період механізму передачі збудника, котрий краще розмножується саме влітку. У Києві встановлено прямий високої щільності корелятивний зв’язок між захворюваністю на сальмонельоз і кількістю днів з температурою понад 20 ⁰ С. У деяких регіонах спостерігається осінній підйом захворювань, що пов’язано з масовим забоєм худоби.

            Захворюваність на сальмонельоз у містах у 2-3 рази вища, ніж у селах, тому що населення міст більше залежить від централізованих джерел постачання харчових продуктів, торгівлі, об’єктів громадського харчування, базарів тощо. З цієї ж причини (тісний зв’язок з харчовими продуктами) жінки хворіють на сальмонельоз трохи частіше, ніж чоловіки, а серед професійних груп населення найбільш ураженою є група, яку складають працівники м’ясокомбінатів, птахофабрик, торговельної мережі.

            Особливості епідемічного процесу сальмонельозу у сучасних умовах визначаються перебудовою тваринництва. Перехід виробництва до крупних тваринницьких комплексів та птахівницьких господарств, утримання худоби без підстілки, використовування м’ясокісткової муки та антибіотиків у раціоні худоби і птиці призводять до активізації епізоотичного процесу і залежного від нього епідемічного процесу та формування антибіотикорезистентних популяцій сальмонел.

            Захворюваність на сальмонельоз виглядає як спорадична, окремі домашні осередки ніби не пов’язані один з одним. Але по суті ця захворюваність є центральним харчовим спалахом, тобто спалахом, який зумовлюється центральним джерелом постачання м’ясних продуктів – м’ясокомбінатом чи птахофабрикою ( на відміну від локальних харчових спалахів, які зумовлені забрудненням харчових продуктів на «нижчих» об’єктах постачання: у школах, дитячих закладах, їдальнях тощо). Виникнення захворювання в усіх цих випадках залежить від стану профілактики і додержання правил особистої гігієни на харчових підприємствах.

            Специфічна терапія. Головне місце у лікуванні харчових токсикоінфекцій сальмонельозного походження належить патогенетичній терапії, метою якої є зменшення інтоксикації, нормалізація водно – сольового обміну. Довгий час застосування сульфаніламідних препаратів та антибіотиків, особливо левоміцетину, вважали спецефічною терапією при сальмонельозі. Але в останні роки доведено, що застосування антибіотиків пригнічує імуногенез, що призводить до збільшення тривалості інтоксикації, діареї та очищення організму від збудника. Тому антибіотикотерапію слід застосовувати лише при ускладненнях, а також для лікування тифоподібних та септичних форм сальмонельозу.

Лікар – епідеміолог

Прилуцького міськрайонного відділу                                                  Олексенко О.В.