Гепатит В (синоніми-сироватковий, парентеральний) – загальне інфекційне захворювання вірусної етіології з парентеральним механізмом передачі збудника, яке характеризується синдромами ураження печінки та інтоксикацією, клінічним поліморфізмом, схильністю до ускладнень.
Важливе соціально-економічне значення гепатиту В визначається значним поширенням цієї інфекції, високим рівнем захворюваності, часто тяжким перебігом, схильністю до хронізації процесу і ускладненнями.
За даними ВООЗ вірусом гепатиту В заражена шоста частина людської популяції. Щороку у світі захворюють на гепатит В 20 млн осіб та близько 2 млн осіб гинуть від цієї інфекції.
Гепатит В розповсюджений в усіх країнах світу. Україна входить до числа країн з середньою розповсюдженістю, на відміну від країн Південно-Східної Азії, де ця інфекція частіше зустрічається. Але зараз у зв’язку з великим обсягом переливання крові при наданні допомоги постраждалим в військових діях на сході України лікарі прогнозують нову хвилю поширення вірусних гепатитів.
Летальність при гострому гепатиті В складає 0,4-1% . Від 5 до 10% реконвалесцентів гострого гепатиту В стають хронічними носіями вірусу. У 25% із них носійство може призвести до хронічного захворювання печінки з переходом у цироз і нерідко- у первинний рак печінки.
Зараз на земній кулі налічується понад 300 млн носіїв вірусу гепатиту В. Безсимптомне хронічне носійство та інші форми інфекції, які тяжко діагностувати, сприяють поширенню гепатиту В та значно ускладнюють боротьбу з цим захворюванням.
Вірус гепатиту В (частка Дейна) належить до групи гепаднавірусів, в яку включені також подібні віруси, виявлені у лісових ховрахів, земляних білок, пекінських качок, чапель. Вірус було відкрито у 1970 році, він має сферичну форму, складається із серцевини і ліпідно-білкової оболонки. У серцевині часток Дейна локалізується НВsАg, який є своєрідним маркером ступеня інфекційності. Міститься не тільки в частках Дейна, але й циркулює в крові.
Стійкість вірусу до умов зовнішнього середовища вельми висока. За температури 3-5 °С зберігається протягом року, за кімнатної температури- до 6 міс, у замороженому стані- кілька років, у висушеному вигляді- не менше року. В цільній крові і її продуктах (плазма, еритроцитарна маса,фібриноген) зберігається роками. Інактивація вірусу здійснюється при обробці в автоклавах при нагріванні до 120°С протягом 45 хв, або в сухо жаровій шафі при 180°С протягом 60 хв. Вірус гине при впливі хімічних деззасобів- Бланідас 300 Актив, Дезактин, Лізоформін 3000.
Сприйнятливість людей до вірусу гепатиту В досить висока. Ймовірність розвитку захворювання після інфікування безпосередньо залежить від отриманої дози збудника та стану загального імунітету. Заразність вірусу гепатиту В перевищує заразність ВІЛ в 100 разів.
Після перенесеного захворювання формується тривалий, ймовірно довічний імунітет. Сезонність і періодичність захворюваності відсутні. Захисний ефект від профілактичного введення звичайного донорського гамаглобуліну не спостерігається.
Гепатит В-це типова антропонозна інфекція, бо джерелом є лише людина, як хвора так і вірусоносій. Строки носійства коливаються від декількох тижнів до 20 років, може бути й все життя. Тривале носійство пов’язане з формуванням хронічного гепатиту. Кров заражених гепатитом В людей стає заразною набагато раніше, ніж відзначаються перші клінічні прояви.
У хворих на гепатит В усі секрети, що утворюються з крові (плазми) або мають домішки крові (плазми) потенційно небезпечні. НВsАg можна виявити також у сечі, жовчі,слині, фекаліях,грудному молоці, вагінальному секреті, спермі, пуповинній крові. Проте тільки кров, і можливо слина становлять реальну епідемічну небезпеку.
Шляхи передачі інфекції: природній та штучний. До штучного належить парентеральне зараження під час медичних маніпуляцій (операції, стоматологічні втручання,інґєкції, взяття крові з пальця, гінекологічні обстеження тощо), а також манікюру, педікюру, гоління в перукарнях, що пов’язано з недоброякісною стерилізацією інструментарію. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів. При цьому інфікуюча доза крові може бути надзвичайно малою. Встановлено, що від 6 до 20% випадків гострого гепатиту В зумовлені зараженням під час переливання крові та її продуктами. У всьому світі в середньому 0,01-2% донорів є носіями вірусів гепатиту, тому донорська кров перед переливанням реципієнту досліджується на наявність вірусів гепатиту В і С. Ризик інфікування підвищується у осіб, які потребують повторних переливань крові та її препаратів. В сумарній захворюваності на гепатит В найбільшу питому вагу (близько 50%) мають зараження, повґязані із різноманітними медичними маніпуляціями, які супроводжуються порушеннями цілісності шкіри та слизових оболонок. Ризик зараження дуже великий не тільки для хворих, але й для медичного персоналу, у якого порушення цілісності шкіри спостерігається досить часто. Захворюваність мед.працівників у 3-5 разів і більше перевищує середню ураженість дорослого населення. А частота виявлення НВSАg серед донорів-медиків у 2 рази вища, ніж серед донорів інших професій.
Зараження пацієнтів може відбуватися в центрах гемодіалізу, серцево-судинної хірургії,реанімаційних блоках та відділеннях інтенсивної терапії, опікових центрах, хірургічних, гематологічних, інфекційних, протитуберкульозних стаціонарах тощо.Можна стверджувати,що підвищений ризик зараження гепатитом В наявний у всіх лікувальних установах, у тому числі поліклініках і амбулаторіях, в яких хворі проходять тривалий курс ін’єкційної терапії. Високий ризик зараження наркоманів при використанні нестерильних шприців, персоналу та дітей закритих дитячих установ.
До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування,який пов'язаний з мікропорушеннями цілісності шкіри та слизових оболонок та зараження дітей під час пологів.Шлях зараження від матері до дитини спостерігається не так часто. Ризик підвищується якщо жінка має активну форму вірусу або перенесла гострий гепатит. Допускається можливість трансплацентарного зараження плода. З молоком матері вірус гепатиту В не передається.
Від моменту зараження до початку хвороби проходить 50-180 днів. Захворювання починається поступово, коли відзначається втрата апетиту, нудота, блювота, печія і біль в епігастральній області і печіінки. Через 2 тижні зявляється темна сеча, кал стає безбарвним, надалі розвивається жовтяниця, яка тримається протягом 1-2 тижнів, але може тривати до 3 місяців, збільшується печінка, рідше селезінка. Зазвичай захворювання протікає важко, можливий перехід в хронічну форму, яка характеризується прогресуючим перебігом і може ускладнитися цирозом печінки, печінкової енцефалопатії, крім того можливе настання коматозного стану.
Людина підозрюючи в себе гепатит В повинна звернутися до лікаря для консультації і первинного огляду.Займається лікуванням гепатиту В інфекціоніст, гематолог і гастроентеролог. Лікар оглядає хворого на зовнішні прояви захворювання, пальпує печінку, зґясовує можливі способи зараження- операція, переливання крові і т.п.
Для виявлення вірусу гепатиту необхідно здати кров на маркери гепатиту В а також на НВV – ДНК (досліджується плазма крові). З цього розгорнутого аналізу можна судити якою формою гепатиту хворіє хворий, яка активність вірусу, на якій стадії знаходиться захворювання. Хворому також варто пройти УЗД внутрішніх органів. Кінцевий діагноз лікар ставить тільки після проходження всіх процедур і здачі аналізу.
Усі хворі гепатитом В повинні проходити лікування в стаціонарі. Виписка зі стаціонару можлива при наявності умов:
відсутність скарг пацієнта;
відновлення нормальних розмірів печінки;
природний рівень білірубіну в організмі.
Після виписки пацієнт повинен відвідувати лікаря кожні 3 місяці. Діагноз знімають, якщо в крові не виявлено вірус при 2 разовій здачі крові з інтервалом в 10 діб. Отже при пожовтінні склер очей, шкіряних покривів, появі слабкості і стомлюваності слід терміново звернутися до лікаря. Гепатит В має безліч форм, він небезпечний своїми ускладненнями, тому самолікування і народна медицина не принесуть належного результату.
Протиепідемічні заходи при гепатиті В спрямовані на нейтралізацію джерела інфекції, припинення шляхів її передачі та підвищення несприйнятливості населення. Заходи щодо нейтралізації джерела збудника інфекції передбачають ранні діагностику і госпіталізацію хворих що забезпечує їх ізоляцію. В сімґях хворих хронічним гепатитом В і носіїв НВsАg, а також в вогнищах гострих гепатитів В до госпіталізації джерела інфекції виділяються хворому і антигеноносію строго індивідуальні предмети особистої гігієни (прибори для гоління, зубні щітки, рушники, гребінці І ін.), постільна білизна. Ці предмети повинні окремо зберігатися та знезаражуватися. Члени сімей хворих гепатитом В і носіїв НВsАg повинні знати і строго виконувати правила особистої профілактики і обовґязково користуватися індивідуальними предметами особистої гігієни. За особами, які спілкувались з хворим на гепатит В слід установити медичний нагляд протягом 6 місяців після припинення контакту. Закінчення диспансерного нагляду та зняття реконвалесцентів з обліку здійснюють за відсутності ознак хронічного гепатиту та у разі негативних результатів дослідження на НВsАg.
Всі хворі гострим гепатитом В, хронічним гепатитом В і носії НВsАg підлягають обов’язковій реєстрації в СЕС та поліклініці.
По кожному випадку захворювання проводиться епідеміологічне обстеження, результати фіксуються в карті епідеміологічного обстеження (ф.357/О).
Активне виявлення джерел збудника інфекції можливе при цілеспрямованому скринінгу на маркери гепатиту В груп з високим ризиком інфікування: медичних працівників, хворих, яким проводили гемотрансфузії, тривалі або інтенсивні курси інґєкцій лікарських засобів у стаціонарах різного профілю; діти віком до 1 року, яким здійснювали плазмотерапію; хворих, що поступають на хірургічне лікування в центри гемодіалізу, вагітних, вихованців дитбудинків. До осіб, у яких виявляють НВsАg, незалежно від наявності чи відсутності клінічних ознак хвороби, слід ставитися як до потенційних джерел збудника.
У профілактиці парентерального інфікування основну роль відіграють заходи із запобігання посттрасфузійному гепатиту, так званому шприцевому, інструментальному гепатиту, гепатиту у відділеннях підвищеного ризику, а також професійних заражень.
Запобігання посттрасфузійному гепатиту полягає насамперед у суворому дотриманні правил відбору донорів. Обовґязковим є 100% клініко-епідеміологічне і лабораторне обстеження всіх донорів. Особливо важливим є дослідження з метою виявлення НВsАg. Позитивний результат є протипоказанням щодо донорства.
Не допускаються до донорства особи:
перехворівші в минулому ВГ, незалежно від давності захворювання;
наявність НВsАg в сиворотці крові;
наявність хронічних захворювань печінки, в тому числі токсичної природи і неясної етіології;
наявність клінічних і лабораторних ознак патології печінки:
контакт в сімґї або в квартирі з хворим гепатитом В на період 6 міс. з моменту його госпіталізації;
отримання за останні 6 міс.переливань крові та її компонентів.
Між станціями або відділеннями переливання крові та епідвідділами існує взаємозвґязок з метою своєчасного отримання необхідних даних відносно всіх категорій донорів- джерел зараження посттрасфузійним гепатитом і проведення всіх профілактичних заходів.
З посиленням контролю за носійством НВsАg серед донорів відносна активність гемотрасфузій як чинника передачі вірусу знизилась, але зросла активність шприцевого, ін’єкційного чинника.Припинення дії механізмів штучного парентерального інфікування є найважливішим завданням профілактики гепатиту В. Конкретні шляхи розвґязання цього завдання- максимальне використання медичного та лабораторного інструментарію одноразового використання, стерилізація хірургічного, діагностичного та стоматологічного інструментарію тощо. Важливе значення має суворо регламентована система достерилізаційної обробки медичного інструментарію, про що відображено в наказі МОЗУ №552 від 11.08.2014 року Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоровґя». Централізована стерилізація мед інструментарію є оптимальним шляхом знезараження забрудненого кровґю інструментарію. Персонал централізованих стерилізаційних відділень систематично проводить контроль за якістю проведення достерилізаційної обробки та стерилізації всьго медичного інструментарію.
Профілактика професійних заражень медпрацівників проводиться відповідно правил,які зводяться до максимального попередження під час роботи можливості ауто інокуляції кровґю, яка містить вірус гепатиту В.
Всі маніпуляції, при яких можливе забруднення рук кровґю або сивороткою небхідно проводити в гумових рукавичках. Під час роботи всі пошкодження на руках повинні бути закриті напальниками, лейкопластирем.
Застосування індивідуальних засобів захисту шкіри і слизових оболонок від попадання крові (рукавичок, окулярів, шапочок, масок-респіраторів, халатів тощо) для персоналу, який обслуговує носіїв НВsАg є обовґязковим.
Важливим засобом профілактики є періодичне (через 6 міс) обстеження медперсоналу, що має тісний контакт з кровґю та іншими біологічними речовинами, в установах служби крові, клініко-діагностичних лабораторіях, маніпуляційних кабінетах, у названих раніше відділеннях підвищеного ризику. Крім контролю за станом здоровґя- обстеження персоналу на носійство імуномаркерів гепатиту В. Особи з наявністю НВsАg відсторонюються від заготовки, переробки і переливань крові та її препаратів. Всі парентеральні маніпуляції повинні проводитися цими особами в гумових рукавичках. Тимчасово відсторонюються від роботи хірурги,урологи,гінекологи,стоматологи, операційні та процедурні сестри при порушеннях цілісності шкіри.
Всі вагітні повинні обстежуватися на НВsАg . Дослідження проводяться 2 рази при взятті жінки на облік і при виході в декретну відпустку. При направленні жінки в пологове відділення в обмінній карті обов’язково указуються дата і результат її обстеження на НВsАg. Всі діти , які народилися від жінок з гострим і хронічним гепатитом В і носіїв НВsАg підлягають диспансерному нагляду на протязі одного року.
Специфічна профілактика полягає у пасивній та активній імунізації. Пасивна профілактика гепатиту В здійснюється шляхом уведення специфічного імуноглобуліну. Умовою ефективності імуноглобулінопрофілактики є застосування препарату не пізніше ніж через 2-3 доби після зараження, бажано в перші 6 год. Пасивну специфічну профілактику проводять у разі появи реальної загрози інфікування у осіб, які належали до груп високого ризику щодо інфікування. Імуноглобулін спрямованої дії широко застосовують для профілактики гепатиту В у новонароджених, які народились від матерів-хронічних носіїв вірусу або тих, які перехворіли на гострий гепатит В у останні місяці вагітності.
Найбільш ефективним засобом профілактики гепатиту В є активна імунізація. Основою вакцин першого покоління є високо очищений НВsАg, джерелом якого може бути плазма крові хронічних носіїв вірусу гепатиту В. За умови правильного застосування вакцина забезпечує захист понад 95% щеплених. Відповідно до програми ВООЗ основним пріоритетним напрямком боротьби з гепатитом В є масова імунізація новонароджених і дітей раннього віку. Наказом МОЗУ №551 від 11.08.2014 року «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні» передбачено вакцинацію усіх новонароджених в перші 12 год. життя, потім 1-міс, 6-міс життя.
Застосовують вакцину для захисту різних категорій хворих і здорових людей з високим ризиком зараження гепатиту В. В їх число входять:
Новонароджені, матері яких являються хворими гострим гепатитом В в III триместрі вагітності при наявності у них НВs-антигенемії, а також носіями НВs-антигена і хворими хронічними гепатитами В;
Медичні працівники, які по роду своєї професійнї діяльності мають контакт з кровґю і/або її компонентами і передусім персонал відділень служби крові, відділень гемодіалізу, пересадки нирок, серцево-судинної і легеневої хірургії, опікових центрів і гематології, персонал клініко-діагностичних і біохімічних лабораторій; лікарі, середній і молодший медичний персонал хірургічних, урологічних, акушерсько-гінекологічних, анестезіологічних, реаніматологічних, стоматологічних, онкологічних, інфекційних, терапевтичних, в т.ч. гастроентерологічних стаціонарів, відділень і кабінетів поліклінік, медперсонал станцій і відділень швидкої допомоги;
Студенти медичних інститутів і училищ, в першу чергу випускники цих закладів, які спеціалізуються по одному із профілів, зазначених вище;
Хворі центрів і відділень гемодіалізів, пересадки нирки, серцево-судинної і легеневої хірургії, гематології і ін.;
Близькі члени сімей, котрі не мають маркерів гепатиту В в крові ( діти,батьки, чоловіки, дружини) хворих хронічним гепатитом В і носіїв НВsАg.
У 2010 році на сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоровґя було прийнято резолюцію щодо офіційного проведення Всесвітнього дня боротьби з гепатитом-28 липня кожного року.
Вірусні гепатити-актуальна медична і соціальна проблема.
Медики говорять, що у світі існують величезні можливості побороти хворобу, які Україна не використовує. Зокрема інфекцію гепатиту В можна зупинити за допомогою недорогої, високоефективної вакцини, а кількість захворювань гепатитом В іС можна значно знизити за рахунок заходів із підвищення безпеки інґєкцій, переливань крові і хірургічних втручань.
ВООЗ радить медикам різних країн світу більше уваги приділяти просвітницьким акціям, адже великий відсоток хворих у світі припадає на тих людей, які мало поінформовані про хворобу та шляхи зараження. Не меншу важливість на думку експертів ВООЗ має профілактична робота: проведення діагностики та вакцинація проти гепатиту.
На щастя при своєчасній діагностиці та лікуванні гепатиту з цією хворобою можна успішно боротися і про це треба говорити!
Використані джерела:
К.М. Синяк, В.М. Гирін «Епідеміологія»
Наказ МОЗ України №552 від 11.08.2014 року Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоровґя»
Наказ МОЗ України №551 від 11.08.2014 року «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні»
«Вікіпедія» мережа інтернету