Кашлюк

         Кашлюк- бактеріальна антропонозна інфекція дихальних шляхів, яка супроводжується при типовій клінічній картині характерними приступами кашлю, поширюється через крапельний механізм передачі, уражає переважно дітей у ранньому віці. Рівень захворюваності на кашлюк залежить від повноти та якості вакцинації.

         Особливу загрозу кашлюк становить для дітей 1-го року життя. В цьому віці нерідко бувають ускладнення кашлюку з боку дихальної (бронхіт, пневмонія) та нервової систем.

         Збудник кашлюку – грам негативна паличка, нерухлива, спор не утворює, відзначається низькою стійкістю до фізичних чинників та дезинфектантів. При 56°С паличка гине через 10-15 хвилин, при дії дезінфікуючих розчинів у звичайних концентраціях – через кілька хвилин. У сухій мокроті зберігається декілька годин, а при температурі 50-55° С гине через 30 хвилин. Тривалість виживання кашлюкової палички в крапельному аерозолі – 20-23 г. кашлюкава паличка чутлива до багатьох антимікробних препаратів.

         Після проникнення збудника кашлюку в дихальні шляхи патологічний прцес розвивається на слизовій оболонці носоглотки, гортані, трахеї, бронхів.

         Для кашлюку характерна відсутність високої температури та вираженість катаральних явищ у дихальних шляхах на початку хвороби. Особливістю кашлюку є також те, що в подальшому розвитку типової картини інфекційного процесу виникає судомний кашель з виділенням в’язкої мокроти.

         Збудник кашлюку в кров не проникає. Інкубаційний період – від 2 до 14 діб, переважно 5-7 діб.

         Коклюш – типова інфекція дихальних шляхів, яка поширюється через крапельний механізм передачі.

Зараження кашлюком відбувається через повітря, в яке від хворого під час розмови і кашлю потрапляють крапельки катарального секрету разом зі збудником. Механізм передачі збудника через предмети побуту, дитячі іграшки та харчові продукти неможливий у зв’язку з низькою стійкістю палички кашлюку в навколишньому середовищі.

         Коклюш – одна з інфекцій дихальних шляхів, якій не притаманна осінньо-зимова сезонність. Це пояснюється тим, що різко виражений кашель сприяє реалізації крапельного механізму передачі серед дітей як у приміщенні, так і на відкритому повітрі.

         У довакцинальний період на частку дітей до віком до 5 років припадало 80% захворілих. Рівень захворюваності був найбільший серед дітей 1-го року життя, що пояснюється відсутністю у них природженого протикоклюшового імунітету. Дорослі на коклюш хворіють дуже рідко.

         Зниження показників захворюваності після введення активної імунізації відзначили у всіх вікових групах дитячого населення, однак найпомітнішим воно було у дітей тих вікових груп (1-6 років), серед яких проводили щеплення.

         Аналіз захворюваності на коклюш свідчить, що інтенсивність епідемічного процесу при цій інфекції серед міського і сільського населення неоднакова. Захворюваність на коклюш міських жителів у 2,5-4 рази перевищує рівень захворюваності мешканців сільської місцевості. Це можна пояснити більшою імовірністю зустрічі з джерелом збудників інфекції в містах порівняно з сільською місцевістю, а також тим, що в містах краще виявляють та реєструють випадки кашлюку.

         Хворих на коклюш ізолюють удома, а за наявності клінічних та епідемічних показань – в інфекційному стаціонарі. Термін ізоляції залежить від тяжкості перебігу, тривалості судомного кашлю та наявності ускладнень. Усі хворі на кашлюк діти підлягають обов’язковій ізоляції на 25 діб з часу захворювання та лікуванню.

         Специфічна профілактика являється єдиним ефективним засобом впливу на епідемічний процес при коклюші , яка проводиться згідно із календарем щеплень затвердженим наказом МОЗ України № 595 від 16.09.2011 року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».

        

Лікар епідеміолог                                   Шовкун Т.О.