Що треба знати про дизентерію

        

         Дизентерія- одна з найпоширеніших кишкових інфекцій, що посідає чільне місце серед захворювань, які супроводжуються проносом. Питома вага її серед загального числа таких недуг коливається від 28 до 75 %. Особливо поширена дизентерія Зонне серед дітей. Близько 60% припадає на дітей віком 1 до 8 років.

У більшості малорозвинених країн дизентерія залишається однією з основних причин смерті дітей. У них переважає дизентерія, що спричиняється шигелами Флекснера. Летальність при ній досягає 8-15 %. У розвинених країнах частіше спостерігається дизентерія, яку спричиняють шигели Зонне. Летальність при ній перевищує 0,01-0,2 %. Треба зазначити, що захворюваність та летальність від дизентерії у різних країнах залежить від багатьох чинників: соціальних умов життя,санітарно- гігієнічного стану населених місць, медичного обслуговування, поширеності окремих збудників, що відіграють роль в етіологічній структурі захворювань.

         У країнах, що утворилися на території колишнього СРСР, у тому числі й в Україні, в етіологічній структурі захворюваності на дизентерію основне місце посідають два види шигел: Зонне та Флекснера, які зумовлюють загальний стан хворих та епідеміологічні властивості дизентерії. Рівень бактеріологічного підтвердження дизентерії становить у середньому 50-70 %.

         Висока захворюваність на дизентерію завдає значних економічних та соціальних збитків. За своєю соціальною значимістю дизентерія поряд з іншими гострими кишковими інфекціями посідає ІІІ місце серед інфекційних хвороб людини.

         Збудником дизентерії є бактерії родини Enterobacteriaceae. Збудники дизентерії характеризуються неоднаковою стійкістю. Найбільш стійкими є шигели виду Зонне. У воді відкритих водойм шигели Зонне залишаються життєздатними до 48 діб, Флекснера 1-5- до 13 діб, а Флекснера 6 (Ньюкасл) – до 16 діб. У молоці шигели dysenteriae зберігають життєздатність – 2-3 доби, Флекснера –до 6 діб, а Зонне – до 10 діб. Збудники дизентерії характеризуються вираженою стійкістю до антибіотиків та антибактеріальних препаратів.

         Зараження при дизентерії відбувається тільки через рот. Залежно від функціонального стану травного каналу, загального та місцевого імунітету, а також дози збудника в одних випадках під впливом шлункова-кишкового соку збудник гине, а інших – проходить через нього і виділяється у навколишнє середовище, не зумовлюючи при цьому відповідних реакцій з боку макроорганізму. Третій варіант – це коли у відповідь на проникнення збудника в організм розвивається патологічний процес з клінічною картиною дизентерії. При цьому частина шигел руйнуються у шлунку, звільняючи ендотоксин, а бактерії, що вижили, просуваються далі по травному каналу. У разі різкого зниження несприйнятливості організму та великих доз збудника може спостерігатися короткочасна бактеріємія.

Основну роль у патогенезі дизентерії відіграють токсини збудників, які всмоктуючись, зумовлюють перші прояви захворювання (підвищення температури тіла, слабкість, ознаки загальної інтоксикації організму). Токсини в організмі діють на слизову оболонку травного каналу, на нервові закінчення,

судини і рецептори слизової оболонки, а також всмоктавшись,- на різні відділи

нервової системи та внутрішні органи. Токсини виділяються не тільки нирками, але й через слизову оболонку товстої кишки. При цьому насамперед ушкоджується нервово- судинний апарат травного каналу. Значну роль у патогенезі дизентерії відіграють також окремі компоненти алергічного чинника.

         До дизентерії сприятливі майже всі люди, але виникнення захворювання залежить від дози інфекту, наявності ураження травного каналу, дисбактеріозу, кислотності шлункового соку.

         Джерелом збудника інфекції при дизентерії є хвора людина або бактеріоносій. Зараження відбувається найчастіше від хворих з легким або інапарантними формами захворювання, значно рідше – від реконвалесцентів та хворих з хронічною формою дизентерії.

         Особливо велике епідеміологічне значення для попередження інфекції мають хворі на дизентерію та бактеріоносії з числа декретованих груп населення, тобто особи, які мають відношення до виготовлення, переробки, транспортування та реалізації харчових продуктів, працівники дошкільних дитячих закладів, комунальних служб та ін.

         Інкубаційний період триває від 1 до 6 діб, найчастіше 2-4 доби. Механізм передачі збудника при дизентерії фекально – оральний.

Збудник дизентерії виділяється з організму хворого або бактеріоносія з випорожненнями кишок і може потрапити на різні об’єкти та субстрати навколишнього середовища.

         При побутовому шляху передачі дизентерії зараження відбувається внаслідок безпосереднього спілкування з хворим, а також через забруднені виділеннями хворого або бактеріоносія предмети побуту (посуд, дверні ручки, судна та ін.). на кінцевому етапі при побутовому шляху передачі збудника інфекції зараження відбувається через руки,забруднені виділеннями хворого. Забрудненими руками збудники переносяться на харчові продукти або посуд. Дизентерія при побутовому шляху передачі найчастіше спостерігається у вигляді окремих випадків, рідше – групових захворювань. Інфікування людей у цих випадках відбувається неодноразово. У організованих колективах, зокрема, в дитячих дошкільних закладах, при своєчасному виявлені хворих та їх ізоляції побутовий шлях передачі дизентерії не має великого значення. Але він стає небезпечним у разі порушення санітарно – гігієнічного режиму, особливо в сфері харчування.

         Харчовий шлях поширення дизентерії є основним. Це зумовлено тим, що багато продуктів харчування є досить добрим середовищем для розмноження збудників дизентерії у разі порушення технології та санітарних правил їх виготовлення, зберігання і перевезення. При цьому значну роль у поширенні збудника відіграють ті продукти, які не підлягають термічній обробці перед вживанням (молоко та молочні продукти, салати, холодні закуски, напої, овочі, фрукти та ін.). Забруднені збудниками інфекції харчові продукти за сприятливих умов спричиняють спалахи, які за клінічними та епідеміологічними показниками нагадують харчові токсикоінфекції з коротким інкубаційним періодом й одночасним захворюванням великої кількості людей. Якщо інфіковані продукти вживало обмежене коло людей, то хвороба може мати такий самий перебіг, як при побутовому шляху поширення збудника.

         Водний шлях поширення дизентерії характеризується гострим підйомом і

відносно стрімким спадом захворюваності. Забруднення водопровідної води відбувається, як правило, внаслідок пошкодження водопровідної мережі та попадання у неї стічних або каналізаційних стоків. Забруднення води відкритих водойм відбувається внаслідок попадання в них нечистот. При цьому захворюваність населення залежить від інтенсивності забруднення, здатності

водойм до самоочищення та характеру водокористування.

         Роль мух у поширенні збудника інфекції зумовлена їх доступом як до харчових продуктів, так і до нечистот. Збудники дизентерії зберігають життєздатність на поверхні тіла мух протягом 2-3 діб.

         Профілактика дизентерії забезпечується загально санітарними засобами щодо благоустрою населених місць, забезпечення населення доброякісною водою та харчовими продуктами, а також підвищення санітарної культури. З огляду на значну роль молочних продуктів у передачі збудника треба забезпечити контроль за виконанням правил одержання, переробки, транспортування та реалізації молока й молочних продуктів.

Лікар – епідеміолог                                       Т.О. Шовкун