ЛЕПТОСПІРОЗ
У зв’язку з настанням осіннього сезону значно зростає ризик інфікування лептоспірозом населення міста. Що ж таке лептоспіроз ?
Синоніми: хвороба Васильєва – Вейля, інфекційна жовтяниця; лат. – Leptospirosis icterica. Інфекційне захворювання людини, диких ссавців, сільськогосподарських, свійських та промислових тварин, яке спричинюється своєрідними спірохетоподібними мікроорганізмами – лептоспірами.
Лептоспірозна інфекція має глобальне поширення, зустрічається на всіх континентах світу, крім Антарктиди. Нині відомо про захворювання серед людей або тварин більше ніж у 80 країнах.
Лептоспіроз включено ВООЗ у число найважливіших захворювань зоонозної природи, які мають найбільш важливі соціально-економічні наслідки (поряд зі сказом, бруцельозом, сибіркою та ін.).
Актуальність цієї інфекції зумовлена підйомом на багатьох територіях загальної захворюваності людей на лептоспіроз зі значним збільшенням етіологічної ролі найагресивніших збудників серогрупи Icterohaemorrhagiae.
В Україні понад 60% усіх захворювань лептоспірозної етіології людей складає іктерогеморагічний лептоспіроз. З цією етіологічною формою пов’язана значна частина летальних наслідків (понад 90%).
Значне поширення лептоспірозів серед сільськогосподарських тварин, особливо серед великої рогатої худоби та свиней, призводить до великих економічних збитків.
Збудниками лептоспірозу є мікроорганізми роду Leptospira, які об’єднують два види – паразитичний (патогенний) - interrogans і сапрофітний – biflexa.
Морфологічно патогенні та сапрофітні види лептоспір мало різняться, їх диференціація базується на оцінці культуральних, біохімічних та серологічних властивостей. Ці види підрозділяються на чисельні типи (варіанти). Зараз відомо понад 200 сероварів патогенних лептоспір (23 серогрупи) і понад 60 сероварів сапрофітних лептоспір.
Типові лептоспіри являють собою спірохетоподібні мікроорганізми, які мають характерну прямолінійну та ротаційну рухомість, з якою пов’язана їх висока інвазійна здатність.
У воді відкритих водойм патогенні лептоспіри зберігають життєздатність від 7 до 30 днів і більше. У вологому грунті вони зберігаються до 270 днів, на харчових продуктах – від декількох годин до декількох днів.
Лептоспіри – типові гідрофіли. Вони дуже чутливі до рН середовища. Важливими умовами їх життєздатності у зовнішньому середовищі є підвищена вологість і рН у межах 7,0 -7,4.
При нагріванні до 56 - 58˚С лептоспіри гинуть через 25-30 хв, а при кип’ятінні – миттєво. На них згубно діє висушування та прямі сонячні промені. Лептоспіри стійкі до низьких температур. Вони можуть залишатися життєздатними навіть після тривалого замороження.
У природі патогенні лептоспіри зустрічаються у різних видів ссавців, у яких вони паразитують у нирках у звивистих канальцях нирок і виводяться з сечею. У деяких видів тварин інфекція має латентний перебіг. Молодняк сільськогосподарських тварин, як правило, на даного збудника реагує бурхливо. Мають місце летальні наслідки хвороби.
У людини інфекція перебігає в різних формах – від маніфестної до субклінічної. Клінічний перебіг лептоспірозу і його важкість меншою мірою залежать від сероваріантної належності збудника, а пов’язані з його вірулентністю та реактивністю макроорганізму, хоча загальновизнано, що іктерогеморагічні лептоспіри здатні спричиняти більш важкі форми захворювання.
Зараження лептоспірозом відбувається під час купання у водоймах, забруднених лептоспірами, при контакті з хворими тваринами та контамінованим грунтом. Лептоспіри проникають в організм через ушкоджені слизові оболонки і шкіру. Вони вражають такі життєво важливі органи, як печінка та нирки.
Основними профілактичними заходами є:
- боротьба з мишовидними гризунами;
- попередження забруднення води та харчових продуктів виділеннями гризунів;
- проведення сезонної дератизації;
- своєчасне проведення санації пошкоджень шкіри та слизових оболонок;
- оздоровлення сільськогосподарських господарств, які розводять худобу;
- профілактичні щеплення контингентів груп ризику.
Лікар – епідеміолог Олексенко О.В.
