Герб Прилук

Прилуцька СЕС

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8

 

Стрептококові інфекції залишаються одною з найбільш актуальних проблем охорони здоров'я у всьому світі. Це стосується як інфекційної, так і соматичної патології. Щороку у світі реєструється більше 100 млн. випадків первинної стрептококової інфекції. Кількість тяжких форм захворювання налічує більше 18 млн., серед яких 1,8 млн. випадків генералізованої стрептококової інфекції. Кожного року від хвороб, спричинених стрептококами серологічної групи А, у світі помирає більше 500 тисяч людей.

Згідно з матеріалами Національного центру інформації з біотехнології             ( NCBI, США), медичне значення мають 49 видів стрептококів, серед яких основними безумовними патогенами людини є S.pyogenes, S.agalactiae, S.pneumoniae. Вони викликають широкий спектр інфекційних процесів та обумовлених ними ускладнень. Для захворювань, викликаних S.pyogenes, характерним є клінічно виражений поліморфізм (ураження верхніх дихальних шляхів, шкіри, пост стрептококові автоімунні та токсико-септичні ураження). Серед захворювань, обумовлених S.agalactiae, домінує патологія новонароджених, а у дорослих – пневмонії, ендокардити, менінгіти. Щодо S.pneumoniae, - це збудники розповсюджених пневмококових інфекцій. У теперішній час відомо більше 90 серотипів і не менше 40 серогруп пневмококів.

визначення чутливості стрептококів до антибактеріальних засобів та наведено рецепти основних живильних середовищ.

           Загальна характеристика роду Streptococcus

Стрептококові інфекції – це група інфекційних захворювань, спричинених стрептококами різних серологічних груп, з надзвичайно різними клінічними формами патологічних станів і вірогідним розвитком вторинних пост стрептококових автоімунних ускладнень.

Серед захворювань, спричинених стрептококами, переважають стрептококи групи А. З ними пов’язані захворювання та їх ускладнення, які є самостійними клінічними формами (скарлатина, ревматоїдний артрит, бешиха), але стрептококи інших груп також здатні спричиняти аналогічні патологічні стани.

До стрептококів відносять велику групу облігатно-патогенних, умовно-патогенних мікроорганізмів, сапрофітів, які мають загальні ознаки.

Стрептококи – це клітини сферичної чи овальної форми діаметром 0,5 – 2,0 мкм (мал.1.1). Розташування попарне або у вигляді коротких ланцюжків різної довжини (мал.1.2).

Мал. 1.1. Электронна мікрофотографія Streptococcus subsp.

Мал. 1.2. Мазок з чистої культури стрептокока, фарбування за Грамом

Грампозитивні, нерухомі, спор не утворюють, деякі види формують капсулу. Каталазонегативні, факультативні анаероби, хемоорганотрофи. Зростають на середовищах, багатих на органічні сполуки. Оптимальна температура для росту 35-370С (діапазон 25 - 450). Метаболізм – ферментативний з утворенням, головним чином, молочної кислоти. Ферментує глюкозу, лактозу, мальтозу, маніт, сахарозу, трегалозу, робить скипілим молоко. Не ферментує інулін, не гідролізує крохмаль і гіпурат натрію, не розчинює фібрін, не розріджує желатин, не відновлює нітрати у нітрити.

Поверхня клітинної стінки стрептокока вкрита фімбріями, які складаються з М-протеїну, ліпотейхоєвих кислот, R та Т-білків. Центральну частину клітини займає цитоплазма та ядерний апарат, оточені цитоплазматичною мембраною, основним компонентом якої є прошарк фосфоліпідів. Клітинна стінка складається з трьох прошарків: пептидогліканового, полісахаридного та протеїнового. Пептидоглікан стрептококів, як і у інших грампозитивних мікроорганізмів, являє собою полімер, утворений комплексами N-ацетил-глюкозаміна та N- ацетил-мураміновой кислоти, поєднаних між собою глюкозидними зв'язками. За своїм функціональним призначенням цей прошарк відіграє роль скелету мікробної клітини, забезпечуючи збереження її форми. Середній (полісахаридний) прошарк представлений групоспецифічним полісахаридним антигеном (С-субстанція), вперше описаним Р. Ленсфільд (R.Lancefield) у 1933 році, і використовується для серологічного групування стрептококів. Протеїновий прошарк містить майже 40 білкових компонентів, гетерологічних за молекулярною масою, зпоміж яких найбільший інтерес викликає М-протеїн – типосецифічний антиген стрептококів серогрупи А та головний фактор вірулентності.

Клінічні ізоляти стрептококів серологічних груп А і С мають капсули з гіалуронової кислоти. За своєю хімічною структурою капсульний матеріал стрептококів серогрупи А є ідентичним основній субстанції сполучної тканини людини. Саме явища антигенної мімікрії не дають змогу імунній системі розпізнавати капсульний матеріал стрептококів групи А як чужорідний, що визначає, значною мірою, неефективність імунних механізмів захисту від стрептококових інфекцій.

Стрептококи мають значну стійкість до фізичних та хімічних впливів навколишнього середовища. Добре переносять висушування, зберігають життєздатність у мокроті і гної, які висохли протягом декількох місяців. Вони гинуть при температурі 560С протягом 30 хвилин, а при 600С - протягом 15 хвилин. Дезінфекційні засоби (фенол, спирт та ін.), що застосовуються в лабораторії, вбивають стрептокок протягом 15-20 хвилин.

Відомим є той факт, що патогенні стрептококи у навколишньому середовищі зберігають протягом довгого періоду полісахаридний груповий антиген, а вірулентність стрептококів, яка визначається за вмістом типоспецифічного М-протеїну, втрачаються у короткий строк. Водночас зі втратою типових антигенів за несприятливих умов більша частина штамів втрачає здатність продукувати екзотоксини і ферменти (стрептолізин О, стрептогіалуронідазу та ін.).

Захворювання, спричинені стрептококом, надзвичайно різноманітні за клінічною картиною, механізмами розвитку, тяжкістю перебігу і прогнозом. Відповідно до матеріалів Національного центру інформації з біотехнологій (NCB, США ) род Streptococcus складається з 240 видів, з яких 49 мають медичне значення, а безумовними патогенами людини є S pyogenes, S pneumoniae, S.agalactiae. Оскільки ці види спричиняють широке коло інфекційних процесів та зумовлених ними ускладнень, пропонується перевести їх з IV групи патогенності у III групу, до якої входять мікроорганізми, що спричиняють самостійні нозологічні форми.

 

Стрептококи серологічної групи А (СГА)

S.pyogenes (β- гемолітичний стрептокок серологічної групи А)один з найбільш поширених збудників бактеріальних інфекцій людини. Захворювання, спричинені цим патогеном, мають високий поліморфизм і їхній перелік постійно зростає. S.pyogenes є причиною таких захворювань, як скарлатина, бешиха, некротичний фасцит, тонзилофарингіт, синдром токсичного шоку. Інвазивна СГА-інфекція включає цілий ряд клінічних форм, в тому числі бактеріємію, пов`язану зі стрептококовою инфекцією шкіри (бешиха, целюліт, імпетіго), пневмонію, менінгіт, післяродовий і неонатальний сепсис.

До імунологічно опосередкованих ускладнень стрептококової інфекції належать гломерулонефрит та гостра ревматична лихоманка.

За даними ВООЗ у світі щорічно вмирає більше 500 тисяч людей внаслідок захворювань, спричинених стрептококами серогрупи А, майже 50% з них – хвороби серця, пов'язані з цим патогеном.

У більш як 80% випадків збудниками тонзиліту є стрептококи групи А, а іноді груп C і G. Захворювання розвиваються після потрапляння стрептококів на слизову оболонку ротоглотки, головним чином, на піднебінні мигдалини. Ліпотейхоїві кислоти клітинної стінки збудника разом з М-протеїном визначають адгезію мікроорганізму на слизовій оболонці зіву і мигдалин. Розмноження стрептококів супроводжується колонізацією слизової, продукцією токсинів, що спричиняють запальний процес. На 2-3 добу на поверхні мигдалин зיявляються фолікули – формування округлої форми, 2-3 мм у діаметрі; які піднімаються над поверхнею, кремового кольору - це фолікулярна ангіна. На 3-4 добу цілісність фолікулів порушується, їх вміст наповнює лакуни, створюючи на поверхні мигдалин наліт – лакунарна ангина.

Скарлатина.

Гостре інфекційне захворювання , спричинене високо токсигенними штамами S.pyogenes, продукуючими еоитрогенні токсини А,В,С. Характерними ознаками захворювання є явища гострого тонзиліту, інтоксикація та шкіряний крапчастий висип. У місці адгезії формується запально-некротичне вогнище, а розвиток інфекційно-токсичного синдрому обумовлений надходженням у кров еритрогенного токсину. Токсинемія призводить до різкого розширення дрібних судин в усіх органах, в тому числі шкіри, що супроводжується появою характерного висипу.

Бешиха.

Гостре чи хронічне (рецидивуюче) інфекційне захворювання, яке характеризується лихоманкою, інтоксикацією та чітко обмеженим вогнищевим серозним або серозно-геморагічним запаленням шкіри. Для прояву захворювання необхідними є дві умови: перша – наявність стрептокока на шкірі та порушення цілісності інфікованої ділянки шкіри, друге – попередня сенсибілізація цієї ділянки шкіри антигенами стрептокока. Слід відзначити, що штами стрептокока, виділені під час захворювання на бешиху, не відрізняються від штамів, що спричиняють інші стрептококові інфекції.

Виділення стрептококів групи А із зазвичай стерильного середовища організму (кров, плевральна, цереброспінальна, перикардіальна рідина) є лабораторним критерієм діагностики інвазивних форм інфекції. У розвитку цих форм існує декілька стадій. Начальна стадія характеризується локальним вогнищем та наявністю бактеріємії. Слід зазначити, що саме з цієї причини при тяжких формах тонзиліту та стрептококової піодермії необхідним є посів крові для більш раннього виявлення СГА. Подальші стадії пов'язані з циркуляцією токсинів, продукуванням цитокинів, і, як наслідок, з ураженням внутрішніх органів та токсичним шоком.

Інвазивна інфекція у 8-14% випадків призводить до розвитку стрептококового токсичного шоку , а за тяжкістю клінічних проявів та рівнем летальності перевищує випадки токсичного шоку стафілококової етіології. Початковим вогнищем у 41% випадків є інфекція шкіри та м'яких тканин, у 18%

випадків - пневмонія, у разі потрапляння збудника у кров. Але часто виявити джерело інфекції не є можливим.

                           Стрептококи серологічної групи В (СГВ)

S.agalactiae (стрептококи групи В) за класифікацією Берджі (2009) включено, як і S.pyogenes, до групи Pyogenes group. Має властивості, характерні для всієї групи β-гемолітичних стрептококів; будучи частиною нормальної мікрофлори, протягом багатьох років не вважався патогеном людини.

У теперішній час (СГВ) визнано збудниками цілої групи захворювань переважно з ураженням урогенітального тракту, шкірних покровів, розвитком токсикосептичних ускладнень (сепсис, менінгіт, токсичний шок). Слід підкреслити, що СГВ визначаються основними бактеріальними патогенами при перинатальних інфекціях, причому джерелом зараження є матері, інфіковані СГВ, риск передавання збудника за таких умов складає 42 – 72%. Найбільшою загрозою для новонароджених дітей є ймовірність розвитку генералізованих форм інфекції, летальність при яких сягає 25-75%

                        Стрептококи серологічних груп С, F, G

Стрептококи, які належать зазначеним групам, як правило, є β-гемолітичними і входять до складу нормальної мікрофлори шкірних покрові, носоглотки, генітального і шлунково- кишкового трактів. Відповідно до визначником бактерій Берджи (2009) ці стрептококи включені до Pyogenes group, три з яких (S.canis, S.dysgalactiae subsp. equisimilis, S.equi subsp. zoopidemicus) виділяються від людини і тварин. Вважається, що антигенні і патогенні властивості усіх мікроорганізмів СГА і СГВ є аналогічними і провокують появу таких же нозологічних форм гострих інфекцій (тонзиліт, пневмонія, ендокардити та ін.), але ці захворювання розвиваються, як правило, на тлі тяжкої хронічної патології.

Джерела інфекції, шляхи передавання, стійкість до факторів навколишнього середовища

Джерелом стрептококової інфекції є хворі, реконвалесценти і носії. Основне епідеміологічне значення мають хворі з локалізацією мікробного вогнища в ділянці верхніх дихальних шляхів (ангіна, скарлатина). Виділені штами стрептококів, як правило, містять усі основні фактори патогенності. Саме з цієї причини зараження від таких хворих часто призводить у сприйнятливих людей до розвитку генералізованої інфекції. Особи зі стрептококовою піодермією мають менш епідеміологічне значення.

Найбільш загрозливими для оточення є хворі на ангину та скарлатину у перші дні захворювання. Однак раціональна терапія із застосуванням антибіотиків пеніцилінового ряду сприяє швидкій елімінації збудника (1,5-2 доби). Щодо носіїв СГА серед здорових людей, вони, за даними численних дослідників, складають 15-20%. Механізм передавання СГА – аерозольний, шлях передавання – повітряно-краплинний. Зараження відбувається під час спілкування з хворим або носієм, але можливим є і контактний шлях інфікування. Стрептококи серологічної групи В є представниками нормальної мікрофлори і зазвичай знаходяться в піхвовій флорі у 1/3 здорових жінок. В акушерстві з інфікуванням СГВ пов'язують інфекції сечових шляхів, післяпологові ендометрити, бактеріємію під час пологів та після них. Ризик передавання СГВ новонародженому при інфікуванні матері становит 42-72%. Потенційним джерелом інфекції є не тільки мати дитини, але й персонал пологового відділення: близько 16-47% персоналу є носіями стрептокока. Нозокоміальний ризик інфікування новонароджених СГВ при відсутності інфекції у матері становить 13-43%.

Стрептококи мають виражену стійкість до несприятливих умов навколишнього середовища: добре переносять низькі температури та тривалий час зберігають життєздатність у повітрі (в умовах замкнутого простору при розсіяному сонячному світлі). Разом з цим, стрептококи є чутливими до підвищеної температури (гинуть при 560 С протягом 30 хвилин), а дезінфікуючі засоби, що застосовуються в лабораторіях (спирт, фенол та ін..) в загальноприйнятих концентраціях знищують стрептококи протягом 15-20 хвилин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода

. 15 oC пасмурно
Pressure: 750 hpa
Humidity: 87 %
Temp min: 15 °C
Temp max: 15 °C
Wind speed: 5.75 m/s
Wind direction: south
Sunrise: 04:47
Sunset: 20:53
Forecast for Прилуки

Розташування