Токсична дія міді та її неорганічних сполук на організм людини.           

Мідь відіграє важливу роль в організмі людини, особливо в процесі кровотворення.                   Але надлишок цього хімічного елементу виявляє токсичну дію в першу чергу на ферменти організму. Зв’язуючись з сульфгідрильними складовими останніх викликає кисневе голодування  в тканинах організму людини.                                                                                                              Перевищення  концентрації міді в сироватці крові та шкірі призводить до депігментації останньої (вітиліго).                                                                                                                             Сполуки міді  викликають різку подразнюючу дію на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту.

При попаданні сполук міді (мідний купорос, тощо) в шлунок з’являються такі симптоми як  нудота,  блювота,  біль в животі. Якщо в  організм  надходять сполуки міді  в  кількості 1-2 г то  при невчасно наданій медичній допомозі можлива  смерть від ниркової недостатності.  

Але  найбільш  вразливий  контакт  зі сполуками  міді  відбувається  в промисловості.

 При зачищенні мідних виробів, зварюванні і різці виробів з міді та її сплавів концентрація останньої  може досягати 14 мг/м3 при допустимій  1мг/м3. Через  декілька години в працюючих  виникає  подразнення  слизових  оболонок,  солодкий  присмак  в  порожнині рота  потім  з’являється  головний біль, слабкість, особливо в ногах, біль у м’язах,  блювота, лихоманка  (t-38-390).  Ідентичні  симптоми  у  працюючих  наявні  при  протравлюванні  зерна сполуками   міді  в  сільському  господарстві,     так  звана   «мідна лихоманка»   може   продовжуватись  3-4 дні  супроводжуючись  температурою до 39 0,  проливним  потом,  загальною слабкістю,  головним  та м’язовим болем,  кашлем  з зеленим  мокротинням, враженням шлунково-кишкового тракту.                                                                                                                                          При  хронічної   інтоксикації  міддю  можливі  розлади   нервової  системи,  порушення  функції печінки та нирок, поява  виразок  на слизовій оболонці носової перегородки. При подразненні очей  можуть  виникати  алергічні дерматити,  з’являтися  виразки  на рогівці ока.                                                                                              Засоби індивідуального захисту.                                                                                                                При наявності в повітрі аерозолів  міді  та  її сполук використовуються  респіратори, спеціальні протипилові окуляри. При зварювальних роботах  застосовуються  шлангові  протигази  з примусовою подачею чистого повітря.