Передчасно народжені діти мають вищі шанси захворіти на інфекційні хвороби, тому важливо, щоб вони отримали щеплення. Це пояснюється тим, що їхня імунна система менш розвинена.
У більшості випадків недоношених дітей (немовлят, народжених до 37 тижнів), зокрема дітей із низькою масою тіла, вакцинують за звичайною схемою та дозуванням згідно з Національним календарем профілактичних щеплень.
Існують спеціальні рекомендації для передчасно народжених дітей щодо вакцинації проти туберкульозу. Такі щеплення передчасно народженим дітям проводять після досягнення ваги 2 кг.
Перша доза вакцини проти гепатиту В вводиться в перші 12 годин життя дитини незалежно від маси тіла. Якщо новонароджений важить менше за 2 кг, то він теж має отримати першу дозу відразу після народження, але ця доза не зараховується. Після досягнення такою дитиною 1 місяця, вакцинація гепатиту В має розпочатися з початку та включати щонайменше три дози.
В Україні до Національного календаря щеплень входить вакцинація проти десяти інфекційних захворювань: гепатит В, туберкульоз, кір, паротит, краснуха, дифтерія, правець, кашлюк, поліомієліт, гемофільна інфекція.
Якщо дитина пропустила щеплення за календарем, зверніться до сімейного лікаря, він допоможе скласти план щеплень.
В один день можна вводити декілька вакцин. Це звичайна міжнародна практика, яка дозволяє зменшити кількість візитів до медичного закладу, а отже, й рівень стресу для дитини та батьків.
Застосування багатокомпонентних вакцин зменшує кількість уколів та надає захист від кількох інфекцій.
Перед вакцинацією немає потреби в додаткових обстеженнях (аналіз крові, сечі, імунограма).
Якщо у вашої дитини є хронічні захворювання (наприклад бронхіальна астма, діабет), це не протипоказання до щеплення! Навпаки, ваша дитина має більший ризик тяжкого перебігу інфекцій, проти яких можна захиститись вакцинацією.
Боятися повітряних тривог, ракетних атак — природно.
Проте важливо навчитися за можливості опановувати цей страх, щоби він не пронизував усе ваше життя, не переростав у паніку та не провокував вас на деструктивні дії або ж небезпечну бездіяльність. Зробити це вам можуть допомогти рекомендації Тетяни Сіренко, заступниці директора з психологічного напряму Центру психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України:
Робіть вправи для нормалізації дихання. Покладіть руки на живіт і під час вдиху уявляйте, що надуваєте кульку, яка розташована в середині живота. Під час видиху здувайте кульку. Це дасть змогу заспокоїти вегетативну нервову систему. Ще більшого ефекту можна досягти, якщо довжина видоху буде вдвічі більшою за вдих. Наприклад вдих 1–2–3, видих 1–2–3–4–5–6. Цю вправу варто робити кілька разів на день.
Можна використовувати вправу «Метелик»: Схрестіть долоні зачепившись великими пальцями - це нагадує метелик. Прикладить долоні до грудей та по черзі ритмічно простукуйте по ключиці.Через внутрішні вібрації ви будете чути звуки як гучне серцебиття — це заспокоїть вас. Продовжуйте цю вправу, поки не відчуєте, що дихання вирівнялося.
Зосередьте увагу на ваших стопах. Відчуйте, як вони міцно стоять на поверхні, землі чи підлозі. Якщо дозволяють обставини, бажано зняти взуття. Відчуйте силу тяжіння, уявіть, як ваші стопи в прямому сенсі вростають у поверхню. Уявіть, що вони — це міцне коріння, яке розростається в грунті настільки глибоко, наскільки це дозволяє вам ваша уява. Сконцентруйтеся на відчуттях, диханні, думках. Також, можна уявити, що ваші стопи — це міцний фундамент добротного будинку, вежі чи фортеці.
Якщо надмірний страх та неприємні відчуття застали вас у людному місці, спробуйте перевести погляд на людей, що вас оточують, сконцентруйтеся на деталях та особливостях їхньої зовнішності та вигляду. Це чоловіки чи жінки? Яка в них зачіска? Якого переважно віку? Які аксесуари вони мають: парасольки, окуляри, сумки. Можна зосередити увагу на комусь одному та спробувати визначити вік, професію, хобі…
Виберіть для себе будь-який привабливий об’єкт, що буде заземлюювальним для вас у разі потреби. Це може бути якийсь особливий камінчик, гудзик чи монетка, маленька фігурка чи кісточка — усе, що може викликати у вас приємні спогади та відчуття. Добре, щоби ця річ була завжди доступна та під рукою. Коли ви відчуєте надмірний страх, візьміть у руки обраний вами об’єкт, та сконцентрируйтеся на відчуттях, які він викликає. Спробуйте описати форму, колір тощо.
Під час стресу та тривоги в організмі виробляються гормони кортизол, адреналін та норадреналін. Організму треба допомогти вивести їхню надмірну кількісь: для цього треба пити більше води. Якщо ви маєте багато задач на день та щільний графік — спробуйте здійснити контроль кількості справ на день, не забувайте про фізичне навантаження.
Пам’ятайте, що будь-яка подія має початок і кінець. Усі погані події коли-небудь закінчуються. Наша мета — зберегти себе й пережити ці події з найменшими втратами. Тому намагайтеся за можливості після важких днів, сповнених повітряних тривог та небезпек, подбати про базові потреби: їжу, питво, сон, відпочинок. За першої можливості повертайте в життя щоденну рутину та ритуали. Щоденні рутини допомагають.
Внутрішньо переміщені особи мають право отримувати медичну допомогу за місцем проживання та без перепідписання декларації.
Для того, щоб отримати щеплення, потрібно звернутися в будь-яку поліклініку до будь-якого лікаря, який надає первинну медичну допомогу (терапевт/педіатр/сімейний лікар). Для підписання декларації мати місце реєстрації у цьому ж населеному пункті не потрібно та підписання декларації з цим лікарем не потрібне.
Лікар дасть вам направлення на щеплення. Вакцинація за календарем профілактичних щеплень та у закладі який має договір з НСЗУ буде безоплатною. Якщо ви хочете зробити рекомендоване щеплення, якого немає в Національному календарі, вам потрібно буде придбати вакцину в медзакладі або купити її в аптеці.
Цілком безоплатно можна зробити вакцинацію проти COVID-19. Для цього потрібно зверніться до найближчого центру або пункту вакцинації. Адреси та контакти – https://vaccination.covid19.gov.ua/list
Якщо в медичному закладі вам відмовляють у щепленні чи інших послугах – зверніться з офіційною скаргою до головного лікаря (медичного директора). Детальніше про те, що робити у випадку відмови у щепленні https://bit.ly/3DpMsq7
Чи можна зробити щеплення від грипу і COVID-19 в один день?
Так, можна. Ці два щеплення можна робити одночасно, але в різні руки.
Як грип, так і COVID-19 можуть мати важкі наслідки для здоров’я. Вони можуть викликати пневмонію, проблеми із серцем, загострення хронічних хвороб і навіть призвести до смерті.
Людина із грипом чи ковідом навіть у легкій формі може інфікувати інших, зокрема людей із групи ризику – літніх людей, вагітних, людей із супутніми хворобами. Ба більше, ці захворювання можна мати одночасно.
Єдиним ефективним порятунком від важкого перебігу та ускладнень цих захворювань є вакцинація.
Нагадуємо, що вакцинація від COVID-19 в Україні є безоплатною.
Водночас щеплення від грипу не входить до Національного календаря, а тому вакцину можна придбати в аптеці власним коштом. Для медиків, вагітних та сектору безпеки у цьому році передбачена безоплатна вакцинація від грипу.
Усі наявні в Україні вакцини захистять вас від важкого перебігу хвороби, викликаної усіма відомими штамами коронавірусу SARS-CoV-2, зокрема й штамом «Омікрон».
Нещодавнє гонконзьке дослідження (https://bit.ly/CoronaVac_Hong_Kong) показало, що три дози вакцини CoronaVac від Sіnovac, так само як і три дози вакцини Comirnaty від Pfizer, дають захист у 97,9% від важкої хвороби та смерті.
Згідно з південноафриканським дослідженням (https://bit.ly/Janssen_omicron), дві дози вакцини Janssen (одна доза первинного курсу + бустерне щеплення) захищають від важкого перебігу ковіду, викликаного штамом «Омікрон», на 82%.
Так само високий захист від важкої хвороби та смерті дають комбінації різних вакцин. З ефективністю різних схем вакцинації можна познайомитися у висновках Всесвітньої організації охорони здоров’я – https://bit.ly/WHO_vac_mix
Головне, що слід пам’ятати, – ефективність будь-якої з вакцин із часом зменшується.
Саме тому, через 5 місяців після первинного курсу щеплень з однієї дози вакцини Janssen або двох доз будь-якої іншої протиковідної вакцини слід зробити перше бустерне щеплення.
Якщо ви вже отримали бустерне щеплення і з того часу минуло понад 4 місяці, зробіть другий бустер.
Неважливо, якою вакциною ви робитимете бустерне щеплення! Будь-яка комбінація вакцин дає високий рівень захисту від важкого перебігу та смерті від ковіду.
Домедична допомога при гострому мозковому інсульті: що важливо робити і від чого слід утриматися.
Своєчасна допомога хворому з інсультом у перші години має принципове значення і значно підвищує шанси на успішне лікування та одужання.Інсульт — це небезпечне порушення мозкового кровообігу, яке вимагає невідкладного лікування, тому при перших ознаках інсульту необхідно викликати швидку (103) або – за крайньої необхідності – самостійно доставити пацієнта у лікарню. Знання базових правил першої домедичної допомоги теж може відіграти важливу роль у збереженні життя та здоров’я постраждалого.
Після виклику “швидкої” варто:
заспокоїти постраждалого і пояснити, що допомога буде надана
дотримуватись вказівок диспетчера швидкої допомоги
надати постраждалому максимально зручного для нього положення (рекомендовано – підвищене положення голови 15-30 градусів)
забезпечити постійний нагляд до приїзду бригади екстреної медичної допомоги
при погіршенні стану постраждалого повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги
за можливості, зібрати у постраждалого максимально можливу кількість інформації (наприклад, стосовно точного часу погіршення стану, можливих обставин, які з цим пов’язані, наявних захворювань). Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому виклику.
При цьому необхідно пам’ятати, що:
постраждалому не можна давати їсти та пити
якщо у нього до приїзду “швидкої” зникли наявні ознаки інсульту, – жодним чином не відміняти виклик.
Нагадуємо, що лікування інсульту є безоплатним для пацієнта. При цьому критично важливо доставити його в лікарню, яка має обладнання та спеціалістів, що можуть діагностувати тип інсульту в перші кілька годин пiсля появи симптомів.
Національна служба здоров’я (НСЗУ) оплачує лікарням надані медичні послуги і контрактує лише ті заклади, які гарантують цілодобову роботу фахівців необхідної кваліфікації та наявність спеціального обладнання для діагностики лікування інсультів (наприклад, КТ або МРТ, які дозволяють точно встановити діагноз).
Що таке інсульт та як його розпізнати?
Інсульт — це гострий стан, під час якого вражаються кровоносні судини головного мозку. Інсульт виникає, коли судина, по якій кров'ю переноситься кисень і поживні речовини, блокується тромбом (“бляшкою”) або розривається. Коли це відбувається, частина мозку не може отримати з кров’ю постачання кисню та поживних речовин і як наслідок починається смерть його клітин. Інсульт може призвести до інвалідності та у деяких випадках — смерті.
Деякі стани підвищують ризик виникнення інсульту, зокрема:
високий артеріальний тиск;
високий рівень холестерину;
порушення серцевого ритму;
надлишкова вага;
цукровий діабет;
надмірні стреси.
За якими ознаками можна запідозрити інсульт у людини поруч або у себе?
Розвиток інсульту можуть супроводжувати симптоми, що виникають раптово.
Запам’ятати їх можна у можна за абревіатурою МОЗОК-Час.
М (Мовлення) - попросіть людину повторити за вами просте речення та виконати просту команду. При інсульті вимова буде нерозбірливою, плутаною або людина не буде розуміти команду, яку ви попросили її виконати.
О (Обличчя) - коли одна сторона обличчя зазнає візуальних змін (наприклад, обвисає). Попросіть людину посміхнутися. Якщо у неї інсульт, вона не зможе цього зробити або посмішка буде несиметричною.
З (Запаморочення) - поява скарги на раптове головокружіння, хиткість ходи, втрату рівноваги, координації рухів у руці або нозі.
О (Очі) - у людини раптово порушився зір одним або двома очима, наприклад, зʼявилось двоїння при погляді на предмети.
К (Кінцівки) - слабкість або оніміння, неможливість підняти і утримувати обидві руки або обидві ноги одночасно, кінцівки з однієї сторони стають слабкішими, можуть падати, як пліть.
Час – якщо ви помітили один із цих симптомів, терміново викликайте швидку
Також інсульт може проявлятися сильним головним болем без причини, сонливістю, блювотою, нудотою. Такі ознаки можуть тривати лише кілька хвилин, потім зникати. Подібні короткотривалі сигнали відомі як транзиторні ішемічні атаки. Більшість людей ігнорує їх, адже вони швидко минають. Проте, вони сигналізують про загрозливий стан, який треба негайно діагностувати та лікувати. Звертайте на них увагу!
Інсульт вимагає невідкладного медичного втручання. Людина з ознаками інсульту, яка отримує допомогу лікарів упродовж перших 4,5 годин, має більше шансів повернутися до повноцінного життя та уникнути тяжких й незворотних наслідків. Якщо ви підозрюєте, що у вас чи у когось іншого інсульт, негайно зателефонуйте за номером 103.
Найкращий спосіб знизити ризик виникнення інсульту — це профілактика.
Дотримуйтеся здорового харчування: щодня їжте овочі і фрукти, обмежуйте споживання солі. Вживайте їжу з низьким вмістом трансжирів.
Будьте фізично активними. Навіть помірні фізичні навантаження дозволять контролювати вагу і підтримувати здоров’я.
Відмовтеся від куріння та вживання алкоголю.
Контролюйте артеріальний тиск.
За рекомендаціями свого лікаря перевіряйте рівень холестерину та цукру в крові.
Якщо лікар призначив вам лікування діагностованого у вас захворювання, строго дотримуйтесь назначень та рекомендацій.
Будьте уважні до себе та оточуючих, вчасно звертайтеся до лікаря та бережіть своє здоров’я.
Інсульт : міфи та правда.
Міф: При інсульті не можна перевозити хворого з дому до лікарні або з однієї лікарні до іншої
Правда: Усі хворі з інсультом якомога швидше мають бути доправлені до лікарні, де можуть отримати необхідну допомогу. Ситуації, коли перевезення в умовах "швидкої" може погіршити стан здоров'я пацієнта, трапляються дуже рідко. Якщо пацієнт знаходиться у погано оснащеній лікарні, слід порівняти ризики транспортування і ризики лікування у лікарні, де немає належних ресурсів (спеціалісти, томограф, лабораторія тощо).
Міф: Якщо прояви інсульту швидко минули, подальше лікування не потрібне
Правда: Усім пацієнтам, які перенесли інсульт, необхідні консультація лікаря-невролога і обстеження, що дозволить зрозуміти причину того, що сталося, а також – необхідне лікування та профілактику під наглядом сімейного лікаря. Тільки таким чином можна зменшити ризик повторного інсульту на 50-80%.
Міф: Що більше крапельниць, то краще лікування
Правда: Досить часто ліки, які при інсульті широко використовуються в Україні і вводяться за допомогою крапельниць (ліки для відновлення" мозку, так звані нейропротектори, "судинні препарати", антиоксиданти, антигіпоксанти тощо) не мають науково доведеної ефективності і не використовуються для лікування інсульту у розвинених країнах. Вітчизняні стандарти та протоколи з лікування інсульту, затверджені МОЗ України, чітко визначають перелік необхідних ліків.
Міф: Час лікує. Порушення, спричинені інсультом (слабкість руки чи ноги, порушення мови, захлинання їжею, двоїння тощо), поступово зникнуть самі по собі
Правда: Мозок людини має певну здатність самостійно відновлювати свою роботу, що призводить до зменшення порушень, але відбувається це не у кожного хворого, здебільшого при невеликих ураженнях і зазвичай не повною мірою. Щоби досягти максимального відновлення порушених функцій і повноцінного життя, абсолютна більшість пацієнтів зі стійкими післяінсультними порушеннями (не можуть ходити, самостійно вдягнутися чи вмитися тощо) потребує реабілітації. Реабілітація складається не з уколів чи крапельниць, а з занять з фізичним терапевтом, ерготерапевтом, логопедом, метою яких є відновлення порушених функцій і зменшення потреби у сторонній допомозі. Такі методи, як бджоли, п'явки, крапельниці з нейропротекторами не мають науково доведеної ефективності і не рекомендовані для використання.
Міф: Інсульт виникає внаслідок стресів, і ми нічого не можемо зробити, щоб його уникнути
Правда: Сьогодні фахівці добре знають фактори ризику інсультів. Вони включають похилий вік, неправильний спосіб життя і проблеми зі здоров’ям. До чинників способу життя, що підвищують ризик інсульту, належать куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність (менше 150 хв на тиждень), ожиріння. До числа медичних проблем відносяться підвищений кров'яний тиск (більше ніж 140/90 мм рт.ст. - головна загроза, навіть якщо пацієнт добре почувається), цукровий діабет, миготлива аритмія (підвищує ризик інсульту у 5 разів!), високий рівень холестерину.
Міф: Щоби запобігти інсульту необхідно 1-2 рази на рік лягати у лікарню прокапатись або почистити судини
Правда: "Прокапування" не має науково доведених переваг у профілактиці інсульту. За рекомендацією лягти "прокапатись" може стояти що завгодно, але не науково-обгрунтована сучасна профілактика чи лікування інсульту.
Міф: У разі підвищеного ризику інсульту (гіпертонія, хвороби серця) не можна ходити до сауни чи займатись спортом
Правда: Відвідування сауни, якщо воно не пов'язане з вживанням алкоголю чи сильним зневодненням, не збільшує ризик інсульту. Що стосується фізичних навантажень, корисними можуть бути аеробні (динамічні) вправи (швидка ходьба, велосипед, плавання тощо), а от статичного навантаження (силові вправи) радимо уникати.
Міф: Якщо є підозра на інсульт, слід почекати, доки все мине, або звернутись до сімейного лікаря чи терапевта
Правда: інсульт - це невідкладний стан. Якщо у людини раптово змінилось мовлення, перекосило обличчя або почали погано слухатись рука чи нога на одній половині тіла, слід негайно зателефонувати 103. На сьогодні існує дієве лікування при ішемічному інсульті (тромболізис), але він ефективний протягом 4,5 годин від появи перших ознак інсульту.
Міф: Не має значення, в якій лікарні лікуватися від інсульту, аби лікар був уважний і досвідчений
Правда: Дуже багато що залежить від можливостей лікарні. Мова і про обладнання (наприклад,томограф) і наявність лабораторії, реанімації, нейрохірургії, вузьких спеціалістів (кардіолога, ендокринолога, уролога, хірурга, ортопеда тощо), організацію лікування у відділенні, де перебуває пацієнт, рівень професійної підготовки та досвіду команди медиків. Найкращі результати лікування інсульту забезпечує багатопрофільна лікарня, де є Інсультний блок. Відмінністю Інсультного блоку є не тільки лікарі, які добре знаються на інсульті, та відповідне обладнання, а й медичні сестри з відповідною підготовкою, фізичні терапевти, логопеди тощо.
ВІТРЯНА ВІСПА.
Вітряна віспа (вітрянка) — це високоінфекційне гостре вірусне захворювання, що переважно вражає дітей. Характеризується помірною загальною інтоксикацією і плямисто-папульно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.Вітряна віспа — одна із найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності вона поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям. В Україні щороку реєструють від 103 000 до 200 000 випадків (2019: 113 328, зокрема 100 196 — у дітей до 17 років).
Причини вітряної віспи.
Збудником є вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (Varicella-zoster virus, VZV), або герпесвірус людини 3 типу (ГВЛ-3). Цей ДНК-вірус нестійкий поза організмом людини, швидко гине від дезінфекційних засобів, а також під дією температури понад 60 °С.Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу. Хвора людина стає небезпечною для інших в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5–7 діб з моменту появи висипу. Ще одним джерелом інфекції може бути хворий на оперізувальний герпес.Сприйнятливість населення до вітряної віспи становить 90-95%.
Механізм передавання збудника — краплинний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено можливість їх поширення за межі кімнати, де перебуває хворий. Таким чином, імовірність зараження може поширюватися на всіх, хто перебуває у будівлі.Не виключена можливість вертикального передавання збудників вітряної віспи від матері до плоду, що може спричинити вади розвитку, але це трапляється дуже рідко.
Вітряна віспа — типова дитяча інфекція. Новонароджені до двох місяців мають пасивний материнський імунітет. З трьох місяців вони стають сприйнятливими до інфекції.Максимальна кількість тих, хто інфікується, припадає на вікову групу 2–4 роки. Дошкільнята становлять близько 80% тих, хто захворів.
Для вітряної віспи характерна осінньо-зимова сезонність, що пояснюється тіснішим контактуванням дітей під час відвідування дитячих садків і шкіл.Захворюваність найчастіше спорадична. Трапляються спалахи вітряної віспи, зокрема у дитячих дошкільних закладах, школах і лікарнях. Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання бувають рідко.
Симптоми вітряної віспи.
Інкубаційний період під час вітряної віспи триває від 11 до 21 дня, найчастіше близько 14 днів. Характерні симптоми загальної інтоксикації: нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо. На такому тлі або й без будь-яких передвісників на шкірі з’являються висипання, що часто супроводжуються підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з’явитися за нормальної температури тіла. Висипка локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. У разі інтенсивного висипу його елементи можна знайти на долонях та підошвах.
Везикули швидко підсихають через 1–3 дні. На їхньому місці утворюються бурі кірочки, які відпадають через 1–3 тижні.
У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з’являються й висипки на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях.
Одночасно з підсиханням елементів висипу знижується температура тіла і поліпшується загальний стан хворого.
Перебіг вітряної віспи здебільшого легкий. Специфічні ускладнення (менінгоенцефаліт, пневмонія) трапляються рідко. Однак після перенесеної інфекції збудник, без будь-яких клінічних проявів, може роками зберігатися в організмі та провокувати у старшому віці інші захворювання — оперізувальний герпес, який можна розглядати як пізній рецидив.
Ускладнення можуть бути і внаслідок приєднання бактеріальної інфекції:
-запалення верхніх дихальних шляхів — ларинготрахеобронхіт, пневмонія;
-ураження нервової системи — енцефаліт, менінгоенцефаліт, мієліт, параліч лицьового нерва;
-бактеріальні ускладнення — бульозна стрептодермія, флегмона, абсцес, імпетиго, лімфаденіт, стоматит, кон’юнктивіт, кератит, сепсис;
-розлади внутрішніх органів.
У 1 із 50 випадків захворювання на вітряну віспу бувають ускладнення, серед яких найбільш тяжкими є пневмонія та енцефаліт.
Лікування вітряної віспи.
Вітряну віспу та оперізувальний герпес розпізнають переважно на підставі клінічних та епідеміологічних даних. За потреби діагноз можна підтвердити за допомогою вірусологічного методу (виділення вірусу з везикул) і серологічних реакцій.
Лікування вітряної віспи полягає у дотриманні постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобіганні вторинній інфекції. Рот треба полоскати дезінфекційним засобом. За показаннями застосовують симптоматичні засоби: анальгетики, жарознижувальні, здійснюють детоксикацію. У разі тяжких форм недуги та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики.
Після одужання рекомендують провести період реконвалесценції (10–14 днів) удома. Вітряна віспа частково знижує імунітет, у зв’язку з чим можливий розвиток захворювань бактеріальної природи.
ЯК ДОВГО ФОРМУЄТЬСЯ І ЗБЕРІГАЄТЬСЯ ІМУНІТЕТ ПІСЛЯ ЩЕПЛЕННЯ.
Для створення захисту проти кожного інфекційного захворювання розроблена відповідна схема вакцинації. При вакцинації проти одних інфекцій формується довічний імунітет, наприклад, після введення 2 доз вакцини проти кору, паротиту, краснухи. Проти дифтерії, правця і кашлюка імунітет зберігається впродовж 7–10 років. Тому необхідне повторне введення вакцин проти цих захворювань. Оскільки штами вірусу грипу мінливі — щеплення проти цього захворювання здійснюють щороку.
До багатьох хвороб імунітет знижується після природного інфікування. Тривалість імунітету, який забезпечують вакцини, залежить від низки факторів, зокрема від самої вакцини.Живі вакцини зазвичай викликають тривалий імунітет, ніж неживі вакцини. Якщо інтервал між дозами занадто короткий, це може вплинути на тривалість імунітету. Тому необхідні мінімальні інтервали.Вік також впливає на імуногенність, саме тому Національний календар щеплень розроблений з вказанням оптимального віку для щеплення окремими видами вакцини.
Імуногенність вакцини є показником імунної відповіді на вакцину і зазвичай передбачає вимірювання специфічних антитіл у крові. Для деяких, але не для всіх вакцин, визначений поріг рівня специфічних антитіл корелює із захистом. Однак це не говорить нам остаточно, чи людина повністю захищена від хвороби. Якщо встановлено хорошу імунну пам’ять, після бустерної дози вакцини відбувається значне підвищення рівня антитіл.
Хвороба:
-Туберкульоз:
Імунітет після вакцинації БЦЖ тримається 6-7 років.
Захищає від переходу прихованої інфекції в явну хворобу (приблизно у 70% щеплених), і практично на 100% захищає дітей від важких форм недуги — туберкульозного менінгіту та міліарного туберкульозу.
-Кашлюк: 4-6 років
-Дифтерія: Близько 10 років
Саме тому дорослому населенню кожні 10 років згідно з Національним календарем щеплень потрібно робити ревакцинацію.
-Правець: 96% захищені 13-14 років, 72% >25 років.
Саме тому дорослому населенню кожні 10 років згідно з Національним календарем щеплень потрібно робити ревакцинацію.
-Поліомієліт: Після проходження повного курсу щеплень >99% вакцинованих захищено протягом не менше 18 років.
Захист на рівні майже 100% досягається лише методом проходження повного курсу щеплень. Саме тому його наскільки важливо завершити та не переривати.
-Гемофільна паличка типу В: >9 років після дати останнього щеплення.
Відмінна імуногенність, що спостерігається для цієї вакцини, що свідчить про довгостроковий захист.
-Гепатит В: >20 років від дати щеплення.
Ймовірно, імунітет зберігається все життя.
-Кір: Довічне у >96% щепленних.
Захист громади важливий, щоб зупинити передавання тим, хто занадто молодий, щоб бути імунізованим, або тим, хто не може отримати вакцину MMR.
-Епідемічний паротит: >10 років в 90% щеплених, імунітет дуже повільно слабшає з часом.
Тривалість імунітету залежить від спільноти.
-Краснуха: >90% щеплених захищені більше 15-20 років.
Що ж до вакцинації від COVID-19?
Яким чином імунітет від вакцини відрізняється від імунітету від інфекції?
Вакцино-індукований імунітет і природний імунітет забезпечують захист від інфікування в майбутньому. Але є різні звіти про те, який з них працює краще — або діє довше.
Важливо також пам’ятати, що вакцинація безпечніша за інфекцію. Таким чином, вакцинний імунітет виникає без ризиків природного імунітету, таких як важка інфекція, госпіталізація або численні ускладнення, пов’язані з COVID-19.
Скільки часу потрібно для формування імунітету після щеплення?
Для всіх вакцин проти COVID-19 — незалежно від того, чи це ваша перша вакцинація, чи ревакцинація — для формування імунітету потрібно кілька тижнів. Важливо відзначити, що експерти рекомендують ревакцинацію.
Вакцини виробників Pfizer і Moderna схожі тим, що обидві використовують технологію мРНК для стимуляції імунної системи. Їм обом потрібні два введення.
Вакцина Pfizer: імунітет починає розвиватися приблизно через 12 днів після першого щеплення (приблизно 52% ефективності). Тоді люди досягають майже повного імунітету приблизно через 7 днів після другого щеплення (приблизно 95% ефективності).
Вакцина Moderna: імунітет починає розвиватися приблизно через 14 днів після першого щеплення (приблизно 51% ефективності). Тоді люди досягають повного імунітету через 2 тижні після другої дози, коли вона досягає 94% ефективності проти запобігання зараженню COVID-19.
Вакцина Johnson & Johnson — це векторна вакцина, яка працює інакше, ніж вакцини Pfizer і Moderna. Для повного курсу щеплення достатньо лише одноразового введення.
Johnson & Johnson: частковий імунітет почав формуватися через 2 тижні після щеплення, а повний імунітет досягався приблизно через 28 днів після щеплення.
Післявакцинальний імунітет
Початкові дослідження показали, що люди, які отримали вакцини Pfizer і Moderna, мали сильний імунітет через 6 місяців після другої дози. Пізніші дослідження показують, що імунітет починає слабшати після цього часу.
Природний імунітет
Попередні дослідження показують, що люди, які одужали від інфекції COVID-19, можуть мати імунітет, який триває від 6 до 8 місяців. Але деякі дослідження також показують, що від 20% до 30% тих, хто мав вірус, можуть втратити імунітет через 6 місяців. Ось чому все одно важливо зробити щеплення від COVID-19, навіть якщо у вас була інфекція в минулому
Щеплення проти коронавірусу є безпечним для жінок при надії на будь-якому триместрі вагітності.
У відомстві наголосили, що коронавірусна хвороба може стати особливо небезпечною для жінок, які готуються стати мамами, адже може стати причиною передчасних пологів і ускладнень. Від тяжкого перебігу COVID-19 захищають вакцини.
"Вакцини є безпечними для вагітних та їх можна вводити протягом будь-якого триместру. Не потрібно відкладати вакцинацію до пологів", - рекомендують у МОЗ.
Якщо жінка вагітна і була щеплена раніше, їй слід зробити бустерну дозу.
У МОЗ зауважили, що згідно з останніми дослідженнями, вакцинація майбутніх мам також дає захист новонародженим до 6 міс.
Для щеплення вагітних і жінок, які годують груддю, віддають перевагу мРНК-вакцинам — Comirnaty/Pfizer-BioNTech та Moderna. Якщо ж їх немає, можна використовувати вакцину Janssen, зазначають у МОЗ.
Як повідомлялося, за даними МОЗ, за час пандемії в Україні захворіли на COVID-19 5 279 346 осіб; одужали 5 095 437 осіб, летальних випадків зареєстровано 109 819.
Від початку вакцинальної кампанії щеплено 16 146 963 особи, з них дві дози вакцини отримали 15 337 754 осіб, першу бустерну дозу 2 517 241 особа, другу бустерну дозу 75 231.
Краснуха та її профілактика.
Краснуха — це вірусне інфекційне захворювання. Назва походить від латинського rubella і означає «маленька червона».Збудником інфекції є РНК-геномний вірус родини Togaviridae. Краснуха — типовий антропоноз. Джерелом інфекції є хвора людина (навіть за відсутності клінічних проявів).
Інфікований починає виділяти вірус у довкілля із носоглотковим слизом ще в інкубаційному періоді, за 1-2 тижні до початку хвороби. Виділення вірусу припиняється через 2-3 тижні від початку висипки.Збудник інфекції передається повітряно-краплинним шляхом. Виділення вірусу із сечею, калом, носоглотковим слизом не виключає можливості поширення інфекції контактно-побутовим шляхом, тобто через посуд, якісь предмети побуту. Особливо часто це трапляється у закритих дитячих колективах.
Здатність вірусу проникати через плаценту визначає вертикальний (трансплацентарний) механізм передавання.
Інкубаційний період під час краснухи триває від 12 до 24 днів. У більшості випадків переважає легка або середньої тяжкості форма захворювання. Проте у підлітків і дорослих нерідко присутні симптоми, які передують появі висипки: помірна гарячка, головний біль, слабкість, зниження апетиту, кон’юнктивіт, фарингіт, нежить.
Симптоми краснухи.
Перші висипки виникають за вухами та на волосяній частині голови. Хворий їх не бачить і звертає увагу вже на висипку на обличчі: блідо-рожеві округлі макуло-папульні елементи, завбільшки від крапки або макової зернинки до просяної зернини.
Упродовж 15–20 годин висипка поширюється по всьому тілу. У підлітків і дорослих висипання рясніші, ніж у дітей. На обличчі висипка зазвичай густіша, ніж на тулубі, плями більші. Рясніша висипка і на згині ліктя, стегнах, сідницях. Місцями висипання можуть зливатися. Висипка не виникає на долонях та підошвах. Можлива легка шкірна сверблячка. Через 2-3 дні з моменту появи висип зникає.
Досить часто краснуха буває нетиповою: без висипу.
Разом із появою висипки потиличні лімфатичні вузли набувають щільноеластичної консистенції. Таке збільшення потиличних лімфовузлів, навіть за відсутності висипу, є основним симптомом краснухи.
Нерідко у дорослих, найчастіше у жінок і дівчат-підлітків, краснуха супроводжується артралгіями чи артритами, що проявляється болем, припуханням, збільшенням суглобів.
Найчастіше уражаються п’ястково-фалангові та міжфалангові суглоби, рідше — колінні й ліктьові. Зміни у суглобах з’являються наприкінці висипки і зникають протягом 1–2 тижнів.
Синдром вродженої краснухи (СВК)- розвивається, якщо вагітна хворіє на гостру краснуху, що особливо небезпечна для плода. Є переконливі докази того, що під час реінфекції у матері ризик інфікування плода мінімальний, хоча й можливий навіть за субклінічного перебігу інфекції.
Під час внутрішньоутробного зараження механізм ушкодження плода має багатофакторний характер:
-занесення вірусів у плаценту під час вірусемії у матері та їхнє розмноження призводять до ушкодження тканини, кровоносних судин, формування дрібних зон некрозу, порушується трофіка плода, виникає гіпоксія;
у випадку зараження на 4–6-му тижні найчастіше формуються патології очей, на 5–10-му — серця, на 3–11-му — мозку, на 7–10-му — органів слуху;
-якщо внутрішньоутробне зараження плода відбувається на останніх тижнях вагітності, то власні антитіла IgМ, що утворюються та виявляються під час народження дитини, циркулюють протягом перших 6–8 місяців її життя, а інколи й довше — тож наявність у немовляти антитіл класу IgМ до вірусу краснухи є показником перенесеної внутрішньоутробної краснухи.
Хворих на краснуху ізолюють терміном на 5 днів від моменту появи висипки.
Дитину із СВК вважають заразною протягом 1 року. Якщо дослідження на вірус негативні, цей термін зменшується.
Вагітна жінка повинна уникати будь-якого контакту з хворим на нез’ясовану інфекційну хворобу з висипом.
Найкращий захист — імунізація живою комбінованою вакциною для профілактики кору, епідемічного паротиту і краснухи (КПК). Вона зумовлює надійний тривалий імунітет, а також попереджує розвиток тяжких форм та ускладнень.
