Вітряна віспа.

Вітряна віспа – вірусна антропонозна інфекція дихальних шляхів, яка в основному уражає дітей дошкільного віку, поширюється повітряно-крапельним шляхом, характеризується переважно легким клінічним перебігом.
За рівнем захворюваності вітряна віспа посідає одне з чільних місць, поступаючись лише грипу та іншим ГРВІ. Вона має глобальне поширення, однак з огляду на легкий клінічний перебіг обов’язковій реєстрації підлягає не в усіх країнах світу.
Вірус вітряної віспи дуже не стійкий у навколишньому середовищі, швидко інактивується дезінфекційними засобами, при висиханні та температурі понад 60 градусів, але за низьких температур зберігається протягом кількох місяців.
Збудник вітряної віспи проникає в організм через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, де він розмножується. З місця локалізації вірус потрапляє у кров і пошкоджує епідерміс, внутрішні органи та головний мозок. Патологічний процес проявляється появою пухирців на шкірі та на слизовій оболонці дихальних шляхів. Особливе значення в поширенні вірусу мають пухирці на слизовій оболонці. Пухирці наповнені рідиною, мацируються і вірус у крапельках слини під час кашлю і чхання виділяється в навколишнє середовище.
Сприятливість людей до вітряної віспи практично досягає 100%.
Унаслідок перенесеної хвороби формується стійкий і тривалий імунітет, а тому повторні захворювання на цю інфекцію бувають украй рідко. Однак, вірус вітряної віспи, який знаходиться в організмі під впливом різних чинників може активізуватися, і тоді у людей літнього віку виникає захворювання на оперізуючий лишай. Це свідчить про те, що з часом напруженість імунітету в окремих людей все ж може знижуватися.
Єдиним джерелом збудника вітряної віспи є хвора людина.
Хворий заразний у останні години інкубаційного періоду (за 6-7 годин до появи висипки). Виділення збудника інфекції припиняється у більшості випадків не пізніше 5-ї доби з моменту появи висипання.
Інкубаційний період складає 10-21 добу, в середньому 13-17 діб.
Захворювання починається раптово, з підвищення температури тіла до 39-390 та швидкої появи висипання у вигляді червоних плям, на волосяній частині голови, на лобі та інших частинах тіла. В центі плям появляються пузирі – везикули, наповнені прозорою рідиною. На 2-3 день частина везикул починає підсихати з появою шкірочки, але в той же час появляються нові висипання. Нові висипання появляються протягом 6-8 днів. Шкірочки підсихають через 2-3 дні і відпадають. Підсихання шкірочок супроводжується свербінням. Рубців на тілі після вітряної віспи не залишається. Висипання при вітряній віспі не тільки на шкірі але й на слизових оболонках. Температура підвищується при кожному новому висипанні, але висока температура буває вкрай рідко.
Для вітряної віспи характерний надзвичайно активний крапельний механізм передачі. Захворюваність на вітряну віспу серед сільського населення

щорічно у 3-4 рази нижча порівняно з захворюваністю міського населення, що можна пояснити щільністю і умовами спілкування дітей.
Для вітряної віспи характерна осінньо-зимова сезонність.
Хворого на вітряну віспу ізолюють удома або госпіталізують за клінічними показами. Ізолюють від дитячого колективу до 5-ї доби з моменту появи останнього елементу висипки. Для дітей віком до 7 років, які не хворіли на вітряну віспу, влаштовують карантин протягом 21-ї доби з часу спілкування з хворим.
В приміщенні де знаходиться хворий проводять вологе прибирання та часте провітрювання.
Важливе профілактичне значення має також запобігання занесенню вітряної віспи в лікувальні стаціонари та спілкуванню з хворим на цю інфекцію.