Стронгілоїдоз - гельмінтоз, який спричинюють кишкові вугриці. Ця паразитарна інвазія характеризується в клінічному плані хронічним перебігом з переважним ураженням органів травної системи і системною алергією.
Стронгілоїдоз поширений переважно в країнах тропічного і субтропічного кліматичного пояса, але зустрічається і в районах помірного клімату. Вважають, що від 30 до 100 млн людей в світі хворіють на стронгілоїдоз, хоча точна кількість хворих в ендемічних регіонах невідома. Значну ураженість людей стронгілоїдозом відзначають у країнах Східної та Південної Африки (до 25-30%), Південно-Східної Азії (до 18%), в країнах Південної Америки (від 4% до 31%). У країнах Європи показники ураженості населення стронгілоїдозом становлять 1-2%, і тільки в окремих зонах (Румунія) досягають 20%
.Стронгілоїдоз реєструють і в різних областях України з частотою 0,1-5%. Випадки хвороби виявлені в багатьох регіонах України, майже повсюдно, але найбільша поширеність відзначена в лугово-степової зони Придністров'я, Закарпаття, Поліської низовини, на Волині. Показано, що вологий клімат рівнинних територій західних областей України створює сприятливі умови для розвитку ґрунтових стадій паразитів, прохолодний режим гірських Карпат гальмує цей процес. сприятливих умов (температура 26-28 °C і достатня вологість ґрунту) розвивається вільноживуче покоління гельмінтів: з рабдітоподібних личинок, що потрапили з фекаліями в грунт, розвиваються статевозрілі форми, які можуть не тільки жити, але і розмножуватися в зовнішньому середовищі. За певних умов (зниження температури навколишнього середовища нижче 25 °C) вільноживучі рабдитоподібні личинки можуть перетворюватися на інвазивні філярієподібні личинки. Філярієподібні личинки здатні зберігатися в ґрунті до 3-4 тижнів. Зниження температури нижче 0 °C, висихання ґрунту сприяють швидкій їх загибелі.
Філярієподібні личинки в організм людини проникають через шкіру або через рот з водою і їжею. Якщо зараження відбулося через шкіру (перкутанно), личинки здійснюють міграцію в організмі, досягають кишечника через дихальні шляхи, глотку, стравохід шлунок.
Джерело інвазії — людина, яка хворіє на стронгілоїдоз і виділяє у зовнішнє середовище живі личинки. Заражені люди за відсутності гігієнічних навичок можуть бути безпосередньо заразними для оточуючих. Ґрунт є резервуаром при стронгілоїдозі.
Механізм зараження — контактний, інфікування реалізується при проникненні личинок через шкіру при контакті з контамінованим ґрунтом. Іноді інвазування відбувається й оральним механізмом при ковтанні личинок (вживання забруднених ними ягід, овочів, фруктів, води). Тривалий перебіг захворювання, ймовірно, обумовлений можливістю реалізації внутрішньокишкового типу розвитку паразита з автоінвазією, коли при уповільненій евакуації кишкового вмісту рабдитоподібні личинки перетворюються в філярієподібні безпосередньо в кишечнику. Іноді автоінвазія може бути зовнішньокишковою, коли рабдитоподібні личинки перетворюються на філярієподібні в промежині у неохайних осіб, після чого повертаються знову в кишечник. За відсутності застереження і при низькому рівні гігієнічних навичок людина може безпосередньо від хворого через рукостискання, предмети побуту отримати філярієподібні личинки і непомітно для себе заковтнути їх. Тривалість інкубаційного періоду точно невідома. Рання міграційна фаза стронгілоїдозу, яка відбувається при перкутанному зараженні, триває до 10 днів. Личинка, яка мігрує під шкірою, виглядає при поверхневому розташуванні як тоненька червона лінія, яка швидко рухається(більше 5 см за день), а потім швидко зникає. В цій ситуації хворобу визначають як стронгілоїдоз шкіри.У цю фазу також спостерігають гарячку, кропив'янку або папульозні висипання, що супроводжуються шкірним свербінням, кашель іноді з домішкою крові в мокроті, задишку. У пізній фазі інвазії, коли гельмінти досягають статевої зрілості і паразитують в кишечнику, клінічні прояви захворювання пов'язані з ураженням травної системи. Тоді мова йде про кишковий стронгілоїдоз. За відсутності лікування і продовження автоінвазії гельмінтоз набуває хронічного перебігу, іноді триває багато десятиліть..
Профілактика стронгілоїдозу включає санітарно-епідеміологічні заходи, спрямовані на охорону ґрунту від фекального забруднення, санітарну просвіту населення, обстеження населення на гельмінти та проведення дегельмінтизації хворим. З метою захисту від зараження в ендемічних по стронгілоїдозу регіонах необхідно ретельно мити овочі та зелень, для пиття використовувати кип'ячену або промислово виготовлену воду, передбачають заходи щодо захисту відкритих частин тіла від укорінення личинок. Мандрівники до ендемічних районів повинні носити взуття при ходьбі на пляжі та в інших місцях з відкритим ґрунтом. Знезараження об'єктів навколишнього середовища, зокрема ґрунту, від личинок збудника стронгілоїдозу, досягається шляхом обробки їх 10% розчином хлориду натрію, азотними, калійними, мінеральними добривами, а також пестицидом карбатіоном у вигляді 2% розчину, що зумовлює загибель личинок і статевозрілих вільноживучих паразитів.
Лікар-паразитолог Горбач О.І
