Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. При цьому основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Тобто результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Лабораторний контроль умов праці– це проведення лабораторних та інструментальних досліджень факторів виробничого середовища на робочому місці, з періодичністю, встановленою санітарними нормами, з метою контролю за наявними шкідливими факторами та відповідність їх до гранично допустимих концентрацій (ГДК), гранично допустимих рівнів (ГДР) та нормативних показників.. При цьому лабораторний контроль факторів виробничого середовища має різну періодичність контролю. Так, наприклад, дослідження повітря робочої зони проводиться з періодичністю, яка залежить від класу небезпечності речовини, що виділяється у процесі роботи та може потребувати контролю від 1 разу на 10 днів, до 1 разу у квартал. Це викликає у багатьох питання: для чого?

Відповідаємо: клас небезпеки речовини має пряму залежність до шкоди, яку вона може заподіяти здоров’ю працівника. Враховуючи це, раннє виявлення перевищення ГДК дасть змогу зберегти здоров’я працівника. Загалом періодичність контролю факторів виробничого середовища ґрунтується на ступені шкідливості та швидкості виникнення негативних наслідків після контакту на організм працівника. Тому своєчасне виявлення перевищення ГДК, ГДР та нормативних показників дає змогу здійснити швидко комплекс організаційних або організаційно-технічних заходів, направлених на усунення недоліків та покращення умов праці.

Щодо вимірювань шуму - вимірювання проводяться на постійних робочих місцях у приміщеннях, на території підприємства, на промислових спорудах та машинах (в кабінах, на пультах управління і т.п.) відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». Періодичність досліджень рівнів шуму на робочих місцях визначена п.3.3. ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум общие требования безопасности», і повинна проводитьсь не рідше 1 разу на рік.

Пунктом 9.6. ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» передбачено, що контроль рівнів загальної та локальної вібрації на робочих місцях повинен проводитись при введенні в експлуатацію і в подальшому не рідше ніж 1 раз на рік.

У відповідності до вимог п.3.2 ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» вимірювання параметрів мікроклімату на робочих місцях здійснюється не рідше 2-х разів на рік (теплий та холодний період року), а також при прийомі в експлуатацію нового технологічного устаткування, внесенні технічних змін в конструкцію діючого устаткування, організації нових робочих місць.

Зокрема, згідно із санітарно-гігієнічними і санітарно-протиепідемічними правилами і нормами «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе раб очей зоны» № 4617-88, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони підлягає контролю відповідно до вимог методичних вказівок «Контроль содержания вредных веществ в воздухе рабочей зоны» від 29.09.1985 р. № 3936. Відповідно до п.4.2.5 ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», періодичність контролю (за винятком речовин, зазначених у п. 4.2.4) встановлюється залежно від класу небезпеки шкідливої речовини:

для  І класу небезпеки -  не рідше ніж 1 раз на 10 днів;

        ІІ класу –               -  не рідше ніж 1 раз на місяць;

        ІІІ і ІV класів         - не рідше ніж 1 раз на квартал.

       Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарного нагляду. За встановленого відповідно вмісту шкідливих речовин ІІІ, ІV класів небезпеки рівня ГДК допускається контроль не рідше ніж 1 раз на рік.

       Таке зменшення кратності можливе тільки для речовин ІІІ та ІV класу, для речовин І та ІІ класу небезпеки зменшення кратності не передбачено.

       Дослідження рівнів шуму на робочих місцях не рідше ніж 1 раз на рік мають проводити згідно з вимогами п.3.3 ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности».

       Згідно з п. 9.6 ДСН 3.3.6.039-99 «Державні  санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» контроль рівнів загальної та локальної вібрації на робочих місцях повинен проводитися під час введення в експлуатацію і далі 1 раз на рік

       Вимірювання параметрів мікроклімату на робочих місцях не рідше ніж двічі на рік (теплий і холодний період року), а також під час приймання в експлуатацію нового технологічного устаткування, внесення технічних змін до конструкцій устаткування, що діє, організації нових робочих місць повинні проводитися відповідно до вимог п. 3.2 ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».

      Для вирішення питання щодо організації робочих місць, тривалості робочої зміни тощо слід проводити дослідження рівнів напруженості електромагнітного поля чи щільності електромагнітних полів (ЩЕП) згідно з вимогами ДСН 3.3.6.069-2002 «Державні санітарні норми та правила при роботі з джерелами електромагнітних полів»

     Отже, роботодавцю необхідно керуватися саме чинним законодавством та нормативними актами для забезпечення лабораторного контролю за виконанням вимог санітарного законодавства.