Як позбутися тарганів?

ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

   У статті звертається увага, що використання широких можливостей Інтернет у повсякденному житті людини має не тільки великі переваги, а й може нести певні негативні наслідки, зокрема, виникнення Інтернет-залежності. Дослідження показують, що найбільш вразливими до виникнення даної адикції є діти шкільного віку, які ще не мають достатніх психофізіологічних можливостей протистояти віртуальному світу, що відкривається засобами Інтернету. Тому виникає нагальне питання пошуку методів і засобів профілактики та боротьби з даною адикцією не тільки за допомогою психологів, а й педагогів. Як один з варіантів профілактики Інтернет-залежності ми пропонуємо виконання на уроках інформатики учнями навчального проекту, при здійсненні якого вони могли б дослідити позитивні та негативні риси використання Інтернет для навчання та у повсякденному житті. Ключові слова: Інтернет, Інтернет-залежність, адикція, навчальний проект. Постановка проблеми. Сучасний розвиток суспільства вимагає від кожного індивіду використання на тому чи іншому рівні інформаційно-комунікаційних технологій. Інформатизація та комп’ютеризація потребують від людини нових знань, умінь та навичок, які мають бути адаптованими до нових умов. Далеко не останнє місце в даному процесі відіграє Всесвітня мережа Інтернет. Сьогодні Інтернет є одним з найголовніших засобів не тільки для розповсюдження інформації та спілкування людей, а й для роботи та навчання. Інтернет дає можливість пошуку навчальної інформації, розкриває перед нами розмаїття освітніх послуг, включаючи навчальні дистанційні курси, бібліотеки, інтерактивні енциклопедії та словники, перекладачі і т. ін. Але, в той же час, таке активне використання Всесвітньої мережі призводить до виникнення певної адикції, особливо серед підлітків, а саме – Інтернет-залежності. Тому перед батьками та вчителями зокрема, стоїть проблема вчасного запобігання виникнення Інтернет- залежності в учнів та максимального пояснення підростаючому поколінню корисних можливостей Всесвітньої мережі. Аналіз останніх досліджень. Деякі аспекти проблеми Інтернет-залежності вивчаються психологами, педагогами та соціологами. Вперше Інтернет-залежність почав розглядати у 1995 році А. Голдберг, який присвятив даному феномену цілу низку ґрунтовних досліджень. Великий внесок у вивчення даної адикції внесли такі зарубіжні вчені, як К. Янг, Р. Девіс, А. Войскунський, Д. Грінфілд, А. Єгорова, та інші. Серед українських фахівців, що в різних аспектах досліджують феномен Інтернет- залежної поведінки, відзначилися Н. Бугайова, Г. Пілягина, О. Чабан, Л. Юр’єва та ін. Дану залежність можна спостерігати в людей різної вікової категорії. Але дослідження показують, що найбільш вразлива до виникнення даної адикції є категорія підлітків, які ще не мають достатніх психофізіологічних можливостей протистояти віртуальному світу, що відкривається засобами Інтернету. Тому мета нашого дослідження розглянути Інтернет-залежність як нагальну проблему сучасної школи та можливості використання навчальних проектів як варіанту профілактики даної адикції. Виклад основного матеріалу. Мережа Інтернет – це джерело найрізноманітнішої інформації. Зараз Інтернет дуже широко використовують в освітніх цілях, оскільки він значно полегшує навчання. Зокрема, найчастіше застосовується за такими напрямками: 1. Дистанційне навчання, основним принципом якого є інтерактивна взаємодія у процесі навчальної роботи, надання учням або студентам можливості самостійного освоєння досліджуваного матеріалу, а також консультаційний супровід у процесі дослідницької діяльності. 2. Дистанційні олімпіади та конкурси, оскільки завдяки мережі Інтернет зникають територіальні обмеження. Наразі в Україні стрімко розвиваються олімпіадні рухи та конкурси, під час яких, завдячуючи Всесвітній павутині, є можливість у кожного учасника взяти в ній участь, а також бути присутнім у фіналі конкурсу. Великою популярністю користуються міжнародні Інтернет- олімпіади. 3. Електронні бібліотеки, які відкривають широкому загалу різноманітні колекції електронних документів (текстових, графічних, аудіо чи відео). Безсумнівно, вони мають суттєві переваги відносно класичних бібліотек, зокрема, надається можливість використання бібліотечного фонду поза межами самої бібліотеки, оптимізація пошуку необхідної інформації, відсутнє обмеження на кількість одночасних читачів того чи іншого документу тощо. До найпопулярніших електронних бібліотек України можна віднести Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського, електронну бібліотеку © Кужель І.Ю., Нітченко Г.М., 2015 Розділ 2. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ 87 "Культура України" (Національна парламентська бібліотека України), електронну бібліотеку української літератури, студентську електронну бібліотеку та ін. 4. Словники та перекладачі on-line, які дозволяють користувачу швидко отримати значення будь- якого терміну чи фразеологізму або виконати переклад тексту з будь-якої мови світу на рідну мову чи навпаки. 5. Електронна пошта, завдяки якій доступний швидкий обмін інформацією будь-якого типу між різними користувачами Інтернет. 6. Соціальні мережі – співтовариство користувачів, об’єднаних за будь-якою ознакою на базі одного сайту. У функціонуванні мережі не грає ролі географічна віддаленість її учасників один від одного. Хоча, слід звернути увагу, що, на відміну від країн Європи та США, соціальні мережі тільки починають набирати вплив у сучасній вітчизняній освіті. Зокрема, існує досить позитивний досвід використання популярної серед підлітків соціальної мережі "ВКонтакте", яка містить багато сервісів, які можна використовувати не тільки для спілкування, а й у навчальних цілях. Але все більш зростаюче використання Інтернет має не тільки позитивні, але й вагомі негативні наслідки. Зокрема, постає питання патологічного використання глобальної мережі. Як вже зазначалося, термін "Інтернет-залежність" був введений у 1995 році американським психіатром Айвеном Голдбергом та розглядається як нездоланна тяга до використання Інтернету та розлад, який здійснює пагубний влив на побутову, навчальну, соціальну, сімейну, робочу, фінансову чи психологічну сфери життя людини [1]. Наразі, при розгляді неадекватного прагнення людини до проведення часу в Інтернеті, використовуються поняття комп’ютерна залежність, ігрова залежність та Інтернет-залежність, які часто підміняють одне одного, але насправді визначають дещо різні типи залежностей [3]. Першим з цих термінів, у 1990 році, з’явився термін "комп’ютерна залежність", що розглядається як патологічна тяга людини до роботи або проведення часу за комп’ютером. Розвиток комп’ютерних технологій та програмних засобів не оминув й ігрову індустрію. Що, в свою чергу, дало поштовх для появи проблеми ігрової залежності. В загальному сенсі під ігровою залежністю розглядають пристрасть до азартних ігор. Але на даний час цей термін має й більш специфічне значення – це нав’язливе захоплення комп’ютерними іграми. Логічно припустити, що розповсюдження глобальної мережі Інтернет та її широких можливостей дало поштовх не тільки для стрімкого розвитку технічних, наукових, освітніх та інших технологій, що мають незаперечний внесок у розвиток певних галузей та суспільства взагалі, а й виникнення такого психологічного феномену, як Інтернет-залежність, який полягає у тому, що у людини виникає нав’язливе бажання постійно перебувати у всесвітній мережі. Інтернет-залежність проявляється в тому, що людина може проводити до 18 годин на день та не менше 100 годин на тиждень у віртуальному світі Інтернету. Як ми бачимо, ці три терміни визначають різні типи адиктивної поведінки, але слід звернути увагу, що людина, яка має Інтернет-залежність, досить часто має й ознаки ігрової залежності, оскільки глобальна мережа містить дуже велику колекцію он-лайн ігор, що, особливо для молоді, є дуже привабливим для проведення дозвілля. У 1994 році психіатр Кімберлі Янг розробила тестову методику, яка дає можливість виявити Інтернет-адикцію. Питання цього анкетування стосуються основних симптомів Інтернет-залежності, а саме – покращення настрою внаслідок Інтернет-активності; потреби проводити в Інтернеті все більше часу; фізичних, соціальних, професійних чи психологічних проблем, що викликаються його використанням; невдалих спроб контролювати Інтернет-активність та "синдрому відмови" [2, с. 370-371]. В ході багатьох досліджень виділяють два види симптомів Інтернет-залежності [4]: 1. Психологічні (непереборне бажання "зайти" в Інтернет; нездатність контролювати свій час в Інтернеті; розумове або фізичне виснаження; дратівливість, депресія, знервованість, труднощі у спілкуванні з людьми в реальному житті; гарне самопочуття або ейфорія за комп’ютером; проблеми з роботою або навчанням). 2. Фізичні (сухість в очах; головні болі по типу мігрені; болі в спині; нерегулярне харчування та пропускання прийомів їжі; нехтування особистою гігієною; розлади сну або зміна його режиму). Кімберлі Янг в процесі дослідження Інтернет-адикції визначила основні типи залежностей [4]: 1. Кіберсексуальна залежність – нездоланний потяг до відвідування порносайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах чи спеціальних телеконференціях "для дорослих" і заняттю кіберсексом. 2. Пристрасть до віртуального спілкування та віртуальних знайомств, постійна участь у форумах, чатах, соціальних мережах тощо. 3. Нав’язлива "фінансова" потреба у мережі – гра в онлайнові в азартні ігри, постійні покупки чи участь в Інтернет-аукціонах. 4. Інформаційне перевантаження – постійні подорожі по мережі, пошук інформації по базам даних і пошуковим сайтам. 5. On-line ігрова залежність – гра в оn-line ігри (стрілялки, стратегії чи квестові). ВІСНИК №124 88 Інтернет-залежність має дуже негативний вплив на ще несформовану особистість підлітка. Ця адикція призводить до порушення його соціально-психологічної адаптації у суспільстві. Через Інтернет- залежність в учнів значно знижується успішність в школі, а також погіршується стан здоров’я. Тому за використанням дітьми Інтернету мають слідкувати не лише батьки, а й вчителі, оскільки вони також відіграють велику роль у вихованні підлітків. Зрозуміло, що просте пояснення можливої шкоди Інтернету для учнів часто не продуктивне. Оскільки діти самі по собі не завжди сприймають за щось достовірне інформацію, яка іде всупереч їх уявленням та прагненням. А в даному випадку учні в основному бачать тільки переваги для себе у використанні Інтернет: швидкий пошук необхідної інформації, великі можливості для спілкування, цікаве проведення дозвілля. Але вони не звертають увагу на те, що інформація часто буває не тільки для них не корисна, а й шкідлива, спілкування може призвести до тяжких психічних (а інколи й фізичних) наслідків, а дозвілля, проведене у віртуальному середовищі, тягне за собою низку складних хвороб. Тому ми пропонуємо залучати учнів до навчальних проектів, під час яких вони самостійно зможуть проводити певні дослідження та робити висновки. Для прикладу ми представляємо розроблений нами та апробований на практиці навчальний проект з інформатики "Такий цікавий і небезпечний Інтернет" для учнів 10-го класу, під час виконання якого школярі досліджують як плюси Інтернету, так і його мінуси, та роблять висновки про такий психофізіологічний феномен, як Інтернет-залежність. Цілі даного проекту: – навчити учнів працювати у команді; – підкріпити інтерес до інформатики через практичну проектну діяльність; – провести анкетування на визначення рівня Інтернет-залежності у старшокласників; – визначити корисні та негативні сторони Всесвітньої мережі; – навчити застосовувати результати досліджень на практиці; – сформулювати правила правильного використання Інтернету; – сформувати інформаційну культуру користувача в мережі Інтернет. Проект виконується в декілька етапів, а саме: І етап – підготовчий: – об’єднання учнів у групи та розподіл завдань між групами; – обговорення та визначення методів дослідження, пошук потрібної інформації, складання анкети. ІІ етап – основний: – виконання кожною групою учнів свого індивідуального завдання; – проведення тестування на визначення рівня Інтернет-залежності та на знання учнів про навчальні можливості Інтернету; – обговорення отриманих результатів між групами та вчителем; – захист проектних робіт. ІІІ етап – заключний: – проведення тренінгу "Життя он-лайн" серед учнів середньої школи; – розповсюдження буклетів із інформацією про те, як уникнути Інтернет-залежності і як із користю можна використовувати Всесвітню мережу. Очікувані результати від проекту: 1. Учні створюють співтовариство в обраній ними соціальній мережі, де вони проводять опитування щодо плюсів і мінусів Інтернету в сучасному суспільстві, опитувані по можливості обґрунтовують свою відповідь. 2. Кожна з груп створює презентації за допомого MS PowerPoint, в яких вони розкривають сутність своєї теми. 3. Проводять анкетування серед старшокласників, щоб визначити рівень їх Інтернет-залежності та перевірити, наскільки добре знають учні освітні можливості Всесвітньої мережі. Оброблені результати подаються у вигляді діаграм, створених у табличному редакторі MS Ecxel. 4. Виготовляють соціальний ролик у програмі Windows Movie Maker про Інтернет-залежність. 5. Створюють співтовариство у соціальній мережі, яке присвячене використанню Інтернету в освіті. Розміщують там посилання на корисні ресурси, слідкуючи за оновленнями. 6. Складають пам’ятку з порадами, щодо уникнення Інтернет-залежності та з інформацією про освітні ресурси. 7. Після захисту проектів проводять ще раз опитування у соціальній мережі, щоб визначити, як змінилась думка учнів. 8. Організовують тренінг "Життя он-лайн" для учнів середньої школи. Висновок. Широке розповсюдження Інтернет та його зростаючих можливостей має не тільки великі позитивні наслідки як для всього людства, так і кожної окремої людини, але й досить вагомі недоліки. Зокрема, все частіше піднімається проблема Інтернет-залежності, яка характеризується Розділ 2. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ 89 патологічною пристрастю людини до проведення часу у Всесвітній мережі. Дослідження показують, що одна з найбільш вразливих категорій – це діти шкільного віку. Тому виникає нагальне питання пошуку методів і засобів профілактики та боротьби з даною адикцією не тільки за допомогою психологів, а й педагогів. Як один з варіантів профілактики Інтернет-залежності ми пропонуємо виконання на уроках інформатики учнями навчального проекту, під час якого вони зможуть дослідити позитивні та негативні сторони використання Інтернет для навчання та у повсякденному житті. Використані джерела 1. Гришко В.В. Інтернет-залежність студентів. [Електронний ресурс] / В.В. Гришко // Вісник психології і педагогіки. – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua/Інтернет-залежність_студентів. 2. Турецька Х. Інтернет-залежність як предмет психологічного дослідження / Х. Турецька // Вісник Львівського університету. – Львів, 2007. – Вип. 10. – С. 365–375. 3. Швець Н.А. Інтернет залежність та її вплив на виховання підлітків. [Електронний ресурс] / В.В. Гришко // Вісник психології і педагогіки. – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua / Швець_Н.А._Інтернет_залежність_та_її_вплив _на_виховання_підлітків. 4. Янг К. Діагноз – Інтернет-залежність / К. Янг // Світ Інтернет. – 2000. – № 2. – С.24-29 Kuzhel I., Nitch

Дирофіляріоз

      Дирофіляріоз (лат. Dirofilariasis) — зоонозний гельмінтоз, який спричинюють гельмінти роду Dirofilaria. У людей, як правило, дирофіляріоз проявляється або підшкірними вузлами або вузловими ураженнями легеневої паренхіми, у багатьох випадках хвороба перебігає безсимптомно. У випадках легеневих уражень і, рідше, при підшкірних вузлах діагностують на початку помилково цю хворобу, як злоякісну пухлину, що вимагає застосування інвазивних досліджень та оперативного втручання задля встановлення чіткого діагнозу. У людей ураження серця, яке відбувається у собак, не спостерігали.

     Найбільше поширення в світі мають Dirofilariarepens та Dirofilariaimmitis, які є облігатними (основними) паразитами сімейств собачих і котячих. Саме ці дирофілярії спричинюють абсолютну більшість випадків захворювання людини, коли в особи можуть паразитувати проміжні (личинкові) стадії цих гельмінтів                      

      Назва роду Dirofilaria походить від лат. dirus - страхітлива або зловісна та лат. fīlum - нитка. Назва виду Dirofilariaimmitis походить від лат. immitis - хробакова, виду Dirofilariarepens — від лат. repens - повзуча, виду Dirofilariatenuis — від лат. tenuis - тонка.

      Цикл дирофілярій, як і всіх філярійних нематод, складається з 5-ти личинкових стадій, як відбуваються в організмі хребетного хазяїна, у членистоногих — проміжних хазяях. Період між введенням від комара личинок у організм хазяїна до розвитку там дорослих особин гельмінтів займає, в середньому, від шести до семи місяців і відомий як препатентний період. Зріли самиці в організмі хазяїна народжують тисячі особин личинок (мікрофілярій) 1-ї стадії, які потрапляють в організм комах під час кровосмоктання. Після цього мікрофілярії перетворюються на личинок 3-ї генерації, які мігрують з шлунка до грудної клітки і, врешті решт, до слинних залоз, що дозволяє відновити передачу інфекції до нового господаря при подальшому живленні комарів

     Доказаними джерелами дирофіляріозу,  є собаки, коти, вовки, койоти, лисиці, тхори, морські леви, африканські леопарди, бобри, плазуни, вкрай рідко люди. 

     Людина заражається на дирофіляріоз тільки після укусу кровосисних комах, в основному комарів родів Aedes, Anopheles, Culex. В Україні це єдиний трансмісивний гельмінтоз, що передається людині — це дирофіляріоз, який спричинює Dirofilariarepens, хоча можливі зараження за межами нашої країни й Dirofilariaimmitis. Через загальносвітове потепління клімату є на сьогодні можливість того, що на півдні України комарі здатні відтворити у своєму організмі весь життєвий цикл Dirofilariaimmitis, тому що це дозволяє зробити відповідна температура >27 °C, якщо вона протримається протягом двох тижнів. Безпосередньо від псових та котячих людина не заражається.

     Звичайно, що головним чинником розвитку патогенетичних уражень є притаманна гельмінтозам механічна дія, алергійні зрушення. Через відносно швидку загибель личинок запальний процес в організмі людини припиняється, а маленькі вузли розсмоктуються, великі — кальціфікуються
Симптоми дирофіляріозу залежать від виду гельмінта і ділянки тіла, де відбулось зараження.

   При ураженні, яке спричинює Dirofilariaimmitis, у більшості хворих захворювання перебігає безсимптомно. У клінічно явних випадках симптоми можуть включати в себе локальний біль у грудях, кашель, кровохаркання, задишку, субфебрильну гарячку, озноб, нездужання. Також можуть бути зрідка вузли під шкірою, вузлики під кон'юнктивою, і тоді це проявляється пересуванням вузлів, їхньою болючістю, болем в очах.

   При ураженні, яке спричинює Dirofilariarepens та інші дирофілярії, характерним проявом є підшкірний, нерідко мігруючий вузол, який часом є болючим. Найчастіше таке відбувається на відкритих ділянках шкіри — обличчя, повіках. Досить часто ураження трапляється у гіподермі ділянок грудної клітки, плеча, передпліччя, стегна, черевної стінки, зовнішніх статевих органів. Були описані випадки проникнення дирофіляріозних вузлів з гіподерми до черевної порожнини з появою перитоніту^[3].

     Хворі рідко звертають увагу або пам'ятають укуси комарів за декілька місяців до того, як з'являться симптоми. Тим не менш, епідеміологічні чинники, які вказують на відповідне місце проживання на території, де підтверджено циркуляцію гельмінтів, або на подорожі в такі місця, є поштовхом для проведення пошуку дірофіляріозу за наявності певних клінічних ознак. У клінічному аналізі крові у 20 % хворих відзначають збільшення кількості еозинофілів — еозинофілію. В разі легеневих уражень корисною в діагностиці є рентгенографія легень, яка показує наявність монетоподібних тіней. На сьогодні для діагностики дирофіляріозних вузлів в легенях, гіподермі також використовують КТ та МРТ. У країнах розвиненої медицини також розроблені для таких випадків ІФА та ПЛР. Подальша діагностика у більшості країн є суто морфологічною з дослідженням біопсійного або операційного матеріалу.

.

         Лікування  хірургічне з додаванням альбендазолу, івермектину (Mectizan)^[

     Профілактика дирофіляріозу у людей насамперед передбачає попередження розвитку гельмінтів у свійських тварин — собак і котів. Це досягають за допомогою протигельмінтноїхіміопрофілактики собак — застосуванні ветеринарних препаратів івермектина, мільбеміцина чи моксідектина 1 раз на 4 місяці в таблетках або 1 раз на рік при використанні ін'єкційних форм. У котів застосовують також мільбеміцин, а ще сіламектин (що додатково впливає на кліщів та бліх), комбінацію імідаклоприда та моксідектина. Вважають, що таким чином створюється захист до 99 % тварин.

   Людям, які мандрують до місць, де поширена дирофілярна інвазія серед диких тварин, слід застосовувати активний захист від укусу комарів: закритий захисний одяг, використання антимоскітних сіток, репелентів тощо.

   Лікар-паразитодог                                                      Горбач О.І

Прилуцького  МРВ.

Педикульоз

           Останнім часом   по області, як і в Україні, ураженність населення  педикульозом дещо знизилась, але ця проблема ще залишаєтться актуальною, про що свідчить хоча б те, що найбільша ураженість відмічається серед дітей до 14 років і складає 80- 85 % від усієї кількості уражених.

Необхідно відмітити, що платтяні та головні воші є переносчиками збудників таких інфекційних хвороб як висипний  тиф, волинська гарячка та зворотний тиф.

Крім цього,   присутність вошей на людині, його білизні, одязі і  інших предметах свідчить про незадовільний санітарно-гігієнічний стан в сім”ї, колективі та низьку загальну культуру.

Треба знати, що платтяні воші протягом свого життя пребувають на тілі людини і живляться її  кров”ю. Живуть у білизні людини, при великій кількості  можуть селитися в одязі, постільній білизні, панчохах, взутті. Для кровосмоктання платтяні воші виходять на шкіру людини, а для відкладання яєць скупчуються в найтепліших місцях – зборках, швах та інше.

Головна воша найчастіше живе в волосистій частині голови, але може зустрічатисмь також на тілі, одязі, білизні.

Лобкова воша ( площиця ) живе на волоссі лобка, бровах та інших частинах тіла.

Розповсюджуються воші, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами, одягом, білизною,головними уборами, гребінцями, щітками для волосся та інше.

При значному пораженні  вошами вони можуть переповзати по підлозі та різних предметах.

Збереженню завшивленості сприяють скученність  в колективах, порушення санітарно-гігієнічного режиму, а також невиконання правил особистої гігієни.

З метою попередження  завшивленості та її поширення в сім”ї, колективі проводять гігієнічні заходи, які включають : регулярне миття тіла- не менше 1 разу в 7- 10 днів, зміну постільної і натільної білизни в ці ж терміни або в міру збруднення, регулярну стрижку і щоденне розчісування волосся голови, систематичну чистку нижнього та верхнього одягу, постелі та регулярне прибирання приміщення і утримання в чистоті предметів обстановки.

Заходи боротьби з завшивленістю включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.

Механічним методом звільнення від вошей та їх яєць проводиться шляхом вичісування густим гребінцем , обстригання його або гоління волосся. Волосся збирається на папір і спалюється.

Перед вичісуванням волосся промивається теплим 5- 10 % розчином

столового оцту, голова пов” язується  хусткою або рушником, експозиція 30 хвилин – 1 година. Після цього полегшується вичісування яєць вошей.

         З фізичних методів обробки використовають чищення речей, обробку їх високою температурою ( кип”ятіння, проглажування  утюгом або обробка речей в дезінфекційній камері).

         Завшивлену білизну кип’ятять в 2% розчині кальцинованої соди протягом 15 хвилин, прасують з обох сторін, звертаючи особливу увагу на шви, зборки,  зморшки та інше.

         При хімічному методі боротьби застосовують такі засоби, що поставляються населенню аптеками:

1 Лосьйон “Ніттіфор” ( Угорщина ) 50-80 мл 40 хвилин;

2. Анті-ПІ  ( Польша ), 1 мл, експозиція 5 хвилин; 
3. Препарат Лонцид ( 30-50 мл, експозиція 30 звилин) .

Крім того пропонуються нові перспективні педикулоциди: Локодин, Педикулін, Педикрин, Ніттілон, Опофос, Перфолон, Пара плюс, Хендрінг екстра-лосьйон-спрей,Паразідоз,ПерМін,Лавінал-профілактика-спрей,Лавінал-спрей та інші.

         Обробка педикулоцидами дітей до 5 років, вагітних жінок, матерів- годувальниць, людей з пошкодженою шкірою, тяжко хворих заборонена. У цих випадках доцільно використовувати механічний засіб звільнення від вошей.

Профілактика грипу

У розпал зими нас всіх дуже хвилюють неминучі епідемії грипу та вірусних хвороб. Ще більше ця проблема турбує батьків маленьких дітей, яким треба ходити в дитячий садок.

У сьогоднішній статті ми обговоримо, як захистити своїх дітей від грипу і ГРВІ і як повинна проводитися профілактика ГРВІ у дітей в дитячому садку.

Застуда і грип у дітей

Дітки, що знаходяться перші 6 місяців життя виключно на грудному вигодовуванні, захищені від усіх хвороб більше, ніж штучники, вони отримують материнський імунітет разом з молоком. Корисно, якщо хвора на грип або ГРВІ мама буде годувати немовля грудьми, передаючи йому нову порцію антитіл від власної хвороби.

При цьому важливо дотримуватися запобіжних заходів і гігієни, щоб не дихати на малюка вірусами. Профілактикою в даному випадку буде носіння одноразової маски мамі, безпосередньо при годуванні. В інший час краще передати турботу про малюка здоровому члену сім'ї.

Щоб зменшити ймовірність зараження малюка вірусом і грипом, потрібно захистити його від контакту з хворими дорослими і дітьми. Так як дітей до 2 років не щеплять від грипу, потрібно подбати про їхній імунітет самостійно, щоб не лікувати безліччю ліків.

Як попередити зараження ГРВІ

Запобіжні заходи від зараження вірусами та грип однакові, як для батьків, так і для дітей. Різниця в тому, що діти не можуть самі про себе подбати, тому профілактикою дитячих хвороб повинні займатися батьки.

Заходи профілактики ГРВІ та ГРЗ:

• Часто провітрювати закриті приміщення;
• Уникати місць скупчення людей в період епідемії;
• Гартуватися протягом усього року;
• Займатися спортом, більше гуляти на свіжому повітрі;
• Вживати більше сезонних фруктів і овочів;
• Приймати полівітаміни курсами;
• Проводити часте вологе прибирання приміщень;
• Підтримувати необхідну температуру і вологість повітря в приміщенні;
• Піклуватися про свої слизові оболонки (не допускати пересихання слизової оболонки носа і рота).

Всі ці дії відомі і досить прості в застосуванні, але часто занедбані дорослими.

На жаль, не існує таких засобів, які повністю оберегти б нас від захворювання вірусом. Якщо часто бувати в місцях скупчення людей, багато з яких хворі, рано чи пізно ми все одно захворіємо. Тому висновок один - намагатися не допустити такої зустрічі і піклуватися про санітарну гігієну.

Здорові дорослі і особливо діти повинні якомога частіше:

• Мити руки і обличчя;
• Капати ніс сольовими розчинами;
• Змащувати ніздрі оксоліновою маззю або вазеліном перед виходом на вулицю або в громадські місця.

Хворі повинні дбати про те, щоб не заразити своїх близьких, а саме:

• Надягати маску в присутності дітей і міняти її кожні 2 години;
• Регулярно мити руки і предмети, яких вони торкаються;
• Мати свій індивідуальний посуд;
• Перебувати і спати в окремій кімнаті;
• Регулярно провітрювати всі кімнати.

Препарати для профілактики ГРВІ та підняття імунітету

Багато імуностимуляторів - ніщо інше, як ліки з ефектом плацебо, тобто вони допомагають тоді, коли віриш в їх допомогу. Дорогі батьки, пам'ятайте, що не можна самостійно вибрати для своєї дитини ліки для профілактики ГРЗ виключно по рекламі або по пораді сусідів. Які б не були ліки, вони повинні призначатися лікарем.

Існують різні препарати для профілактики і лікування вірусних хвороб та грипу, вони поділяються на:

• Гомеопатичні ліки;
• Засоби на основі інтерферону;
• Настоянки і суміші лікарських трав.

Деякі батьки дають дітям для профілактики таблетки, а інші краплі в ніс. Найбезпечніше зміцнити імунітет натуральними вітамінами: фруктами, медом, сиропом шипшини або ехінацеї.

Більш ефективні методи активації місцевого імунітету у дітей:

• Зволоження носа простим сольовим розчином (аквамарис, но-соль, Хьюмер);
• Полоскання горла (содовим розчином, травами);
• Достатнє пиття, щоб не допустити зневоднення організму і не знизити місцевий імунітет;
• Уникати перегріву.

Профілактика ГРВІ в дитячому садку

На жаль, не всі діти можуть залишитися вдома під час епідемії. Якщо садки працюють, багатьом дітям доводиться туди ходити. У стандартній групі державного садка зазвичай більше 25 чоловік, тому ймовірність контакту з сопливими або кашляючим дітьми дуже висока.

Батьки повинні простежити, щоб дитячий садок їхніх дітей знав засоби профілактики захворюваності на ГРВІ.

Повинна бути пам'ятка, яку знає і виконує весь персонал, а саме:

• Підтримка температури приміщення на рівні 20 градусів;
• Вологість повинна бути не нижче 60%;
• Регулярні провітрювання, поки діти на прогулянці;
• Постійне вологе прибирання чистою водою.

Дошкільні навчальні заклади (ДНЗ) не в змозі ізолювати хворих дітей, але в стані зменшити вміст вірусів в приміщенні. Віруси гинуть в прохолодному, вологому приміщенні, яке часто провітрюється. Також діти повинні часто виводитися на прогулянки, адже на свіжому морозному повітрі заразитися навіть від хворого неможливо