Токсоплазмоз

                                                                                                    Токсоплазмоз

1. Етіологічний фактор: Toxoplasma gondii — облігатний внутрішньоклітинний паразит із складним життєвим циклом. Три основні періоди розвитку: тахізоїд, тканинна циста, ооциста. Статевий розвиток паразита відбувається у клітинах епітелію слизової оболонки тонкого кишківника кінцевого господаря — домашнього кота та інших котячих; безстатевий розвиток у тканинах проміжних господарів — ссавців (включаючи людину) та деяких видів птахів. В інфікованої особи з нормальним імунітетом утворюються тканинні цисти (в основному у м’язах та головному мозку), які вміщують живі форми найпростіших, що повільно діляться, зберігаються в організмі людини протягом цілого життя.
2. Резервуар та шляхи передачі: резервуар — коти та інші котячі; інфікування людини здійснується через:

1) харчові продукти (овочі, фрукти), воду та руки, забруднені ооцистами, які виділяються з котячим калом;

2) вживання сирого або недовареного м’яса інфікованих тварин, яке містить цисти найпростішого (найчастіше свинячого та баранячого);  

3) передачу тахізоїдів від вагітної жінки до плоду через плаценту під час паразитемії (вертикальне інфікування, виключно під час первинної інфекції);

4) випадковий контакт із тахізоїтами (рідко переливання крові або препаратів крові — в основному лейкоцитарного концентрату, трансплантація органів, лабораторне інфікування).

Після перенесеного токсоплазмозу, у період імуносупресії, можлива реактивація хвороби внаслідок розриву тканинних цист та перетворення перебуваючих в них латентних форм у інвазивні тахізоїти (ендогенна інвазія).

3. Епідеміологія: одна з найпоширеніших паразитарних інвазій та зоонозних хвороб, ендемічна у всьому світі. З огляду на серйозні наслідки інфікування плоду, особливою групою ризику є серонегативні вагітні жінки. Фактори ризику інфекції: контакт із забрудненими котячими екскрементами харчовими продуктами (овочі, вода), вживання сирого м'яса (напр. біфштекс по-татарськи) та непастеризованого молока, контакт із котами та зараженим ґрунтом (город, балконні рослини). Фактори ризику тяжкого перебігу (генералізована форма, очна форма): імунодефіцитні стани будь-якої етіології, особливо імуносупресія після трансплантації органів; хіміотерапія злоякісних пухлин; імуносупресивне лікування з інших причин; ВІЛ-інфекція (токсоплазмоз внутрішнього органа свідчить про СНІД); ембріональний період.
4. Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період набутої форми від 2 тиж. до 2 міс. (у середньому 4 тиж.). Паразитемія триває 1–3 тиж. Ризик інфікування плоду становить 17–25 % у І триместрі вагітності, 25–54 % у ІІ триместрі та 60–90 % у ІІІ триместрі. Хворий не інфікує контактних осіб.

Клінічний перебіг залежить від типу інвазивної форми найпростішого, джерела інфекції, патогенності штаму, ефективності імунної системи та інтенсивності інвазії. В імунокомпетентних осіб зазвичай безсимптомний або малосимптомний (85 % випадків).

1. Вузлова форма: найчастіша в імунокомпетентних осіб; переважає ураження лімфатичних вузлів, найчастіше шийних вздовж заднього краю грудино-ключично-сосковидного м’яза, задньошийних та потиличних (рідше генералізована лімфаденопатія); діаметром до 3 см, чутливі у гострому періоді інвазії, потім безболісні, не нагноюються. Інколи грипоподібні симптоми. У 1/3 симптоматичних випадків клінічна картина нагадує мононуклеоз →розд. 18.1.9.
2. Очна форма: прогресуючий хоріоретиніт із різною динамікою; частіше в осіб у стані імуносупресії.
3. Генералізована форма: дуже рідко в імунокомпетентних осіб, найчастіше виявляється у пацієнтів у стані імуносупресії; симптоми зі сторони одного або кількох внутрішніх органів (міокардит, пневмонія, плеврит, гепатит із гепатомегалією, спленомегалія, анемія, геморагічний діатез) та/або ЦНС (енцефаліт, менінгіт, мієліт, поліневрит).
4. Вроджений токсоплазмоз: інфікування плоду внаслідок паразитемії T. gondii у вагітних жінок або невдовзі перед заплідненням. Перебігає як: самовільний викидень, внутрішньоутробна загибель плоду, симптоматичне інфікування плоду та новонародженого (генералізована форма з дуже серйозними порушеннями розвитку), генералізована або органна форма розвивається у перші місяці життя немовляти, віддалена реактивація інфекції у юнацькому віці або у молодих дорослих, малосимптомна або безсимптомна форма. Найтяжчі наслідки для плоду має інфікування у І (викидень, загибель плода, тяжкі неврологічні порушення) та ІІ (тяжке запалення ЦНС зі серйозними неврологічними порушеннями) триместрах вагітності. Нелікований (також коли інфекція є безсимптомною) має тенденцію до багаторазових реактивацій, найчастіше у 2 та 3 декаді життя (зазвичай виступає очна форма).

Допоміжні дослідження

1. Ідентифікація етіологічного фактора: основний метод діагностики інфекції

1) серологічні дослідження — виявлення специфічних антитіл у сироватці імунокомпетентних пацієнтів:

а) IgM — з’являються через 1 тиж. після інвазії, досягають макс. концентрації через 1 міс. та зазвичай зникають через 6–9 міс., можуть зберігатися протягом багатьох місяців та років від моменту інфікування;  

б) IgA — свідчать про недавню інфекцію, зникають раніше, ніж IgM (дослідження менш доступне, особливо ефективне при діагностиці інфекції у вагітних жінок та вродженої форми);  

в) IgG — макс. концентрація 2–3 міс. після інфікування, зберігаються протягом усього життя. Якщо необхідно встановити час зараження (напр., у вагітних жінок), визначається т. з. авідність (сила зв’язування з антигеном) IgG антитіл (антитіла з низькою авідністю → гостра фаза токсоплазмозу; антитіла з високою авідністю → інвазія ≥20 тиж. раніше);

2) ідентифікація паразита — у пацієнтів у стані імуносупресії, у плода та імунологічно недозрілих новонароджених та немовлят (матеріал: кров, СМР, навколоплідні води, бронхо-альвеолярні змиви, внутрішньоочна рідина або фрагмент тканини чи ураженого органа): ізоляція паразита (культивування та мікроскопічне дослідження), виявлення його антигенів або генетичного матеріалу (ПЛР).

2. Інші дослідження: у кожному випадку токсоплазмозу обов’язковим є дослідження очного дна, а у випадку підозри на ураження ЦНС, також візуалізаційні дослідження головного мозку (КТ, МРТ) — характерні нерегулярні вогнищеві зміни.

Профілактика

1. Дотримання основних правил гігієни та харчування:

1) уникнення споживання та дегустації сирого або напівсирого м’яса, сирого молока, ретельне миття рук та кухонного інвентарю після контакту з такими продуктами;

2) ретельне миття овочів та фруктів перед споживанням;  

3) використання захисних рукавиць (гумових або латексних) для роботи у городі та полі;

4) щоденне чищення котячих туалетів із піском та ретельне миття рук після контакту з котом або предметами, забрудненими його випорожненнями (якщо можливо, ці заходи не повинна виконувати вагітна жінка).

2. Скринінгове серологічне дослідження: показане у жінок перед плануванням вагітності та періодично у серонегативних вагітних (моніторинг сероконверсії із метою початку фармакологічної профілактики вродженого токсоплазмозу →Лікування).

Лікар-паразитолог                                     Горбач О.І.

Щотижнева інформація щодо захворюваності на грип та ГРВІ по м. Прилуки та Прилуцькому району за 7 тиждень 2019року. Зареєстровано за тиждень по м. Прилуки : ГРВІ - 438чол. , з них дітей до 17 років - 209 чол., госпіталізовано – 8 чол. Грип – 15чо

Щотижнева інформація щодо захворюваності на грип та ГРВІ по

м. Прилуки та Прилуцькому району за 7 тиждень 2019року.

         Зареєстровано за тиждень по м. Прилуки :

ГРВІ - 438чол. , з них дітей до 17 років - 209 чол., госпіталізовано – 8 чол.

Грип – 15чол., з них дітей до 17років – 2.

         Зареєстровано за тиждень по Прилуцькому району :

ГРВІ - 214чол. , з них дітей до 17 років - 81 чол., госпіталізовано - 0 .

Грип –0.

   Профілактика ентеробіозу

                                                             Профілактика ентеробіозу

            Ентеробіоз – це захворювання, викликане гельмінтами – гостриками.

Гострики – маленькі круглі гельмінти довжиною 5 – 12 мм. Паразитують вони у людей різного віку, але частіше вражають дітей.

Перші ознаки захворювання

            Недомагання, дратівливість, порушення сну, втомлюваність –ці ознаки характерні для багатьох інших захворювань, в тому числі і для гельмінтозів .Якщо до цих симптомів приєднається свербіж в ділянці анального отвору, можливо запідозрити, що це ентеробіоз, Багато батьків, навіть помітивши білих чер’яків в калі у дітей, не приймають ніяких заходів. Це взагалі не байдуже захворювання і в задавнених випадках може дати тяжкі ускладнення (дерматити, апендицит, розлад нервової системи ).

Як відбувається інвазування гостриками

            Гострики живуть в кишечнику людини, але для відкладання яєць самки вилізають із анального отвору і відкладають яйця на шкірі. Кожна особа відкладає 10-12 тисяч яєць, котрі дозрівають протягом 5-6 годин та після того становляться інвазованими ( здатними інвазувати оточуючих людей ). Гострики при повзанні викликають сильний свербіж. При розчісуванні ділянок свербіжу яйця гельмінтів потрапляють на руки, під нігті, а з не митих рук в рот- так наступає повторне інфікування (самоінвазування ). З брудних рук яйця гостриків можуть потрапити на будь-які предмети, до яких торкався інвазований : іграшки, книги, рушник, ручка дверей, крани, харчові продукти та ін. Перераховані предмети являються чинниками передачі інвазування оточуючим особам в родині, в дитячих закладах, в школах та інших колективах. Зараження ентеробіозом відбувається при проковтуванні яєць гостриків. Яйця гостриків можуть потрапляти на одяг людини, постільну білизну, на підлогу, меблі та інші оточуючі предмети,

            Яйця гостриків у внутрішньому середовищі зберігають життєву здатність протягом 10 та більше днів, що також призводить до розповсюдження інвазії. Живуть гострики 2- 2,5 місяці, а ентеробіоз у людини може тривати роками, так як при порушенні певних правил гігієни постійно виникає інвазування. Нерідко ентеробіоз виявляється в декількох членів сім’ї.

Щоб попередити інвазування ентеробіозом...

             Необхідно дотримуватися елементарні правила особистої гігієни: коротко підстригати нігті, ретельно мити руки перед вживанням їжі та після відвідування туалету. Дітей потрібно відучувати від шкідливих звичок - гризти нігті, брати пальці в рота, накриватися з головою ковдрою. Необхідно дотримуватися чистоти тіла, білизни, одягу, ретельно проводити вологе прибирання квартири.

                                   Якщо в родині виявлений інвазований

               При виявленні інвазованого ентеробіозом членам родини ( дітям і дорослим) необхідно обстежитись на ентеробіоз . Тільки одночасне лікування всіх інвазованих   осіб, при умові дотримання правил особистої гігієни і порад лікаря по лікуванню, може повністю врятувати від цього захворювання.

            В квартирі потрібно провести генеральне прибирання, витряхнути на вулиці килими, доріжки, покривала, пропрасувати гарячою праскою. Килими, доріжки, м’які іграшки на час оздоровлення (2-2,5 місяці) краще вилучити з користування.

            Вологе прибирання квартири треба робити кожного дня, після чого ганчірку обробляють кип’ятком (дезінфікуючі розчини на яйця гостриків не діють, а кип’яток миттево вбиває їх). Дитячі пластмасові і гумові іграшки потрібно кожного дня мити в гарячій воді з милом.

            Інвазованому ентеробіозом обов’язково кожного дня вранці і ввечері підмиватися водою з милом, носити трусики з товстою резинкою у ніг, спати в окремому ліжку.

            Постільну білизну і труси потрібно кожного дня міняти або прасувати гарячою праскою

            Дотримання всіх рекомендацій буде сприяти зниженню захворювань ентеробіозом, укріпленню здоров’я населення.

Лікар – паразитолог

Прилуцького міськрайонного відділу                                                  Горбач О.І.

Щотижнева інформація щодо захворюваності на грип та ГРВІ

Щотижнева інформація щодо захворюваності на грип та ГРВІ по

м. Прилуки та Прилуцькому району за 6 тиждень 2019року.

         Зареєстровано за тиждень по м. Прилуки :

ГРВІ - 497чол. , з них дітей до 17 років - 191 чол., госпіталізовано – 8 чол.

Грип – 31чол., з них дітей до 17років – 0.

         Зареєстровано за тиждень по Прилуцькому району :

ГРВІ - 262чол. , з них дітей до 17 років - 118 чол., госпіталізовано - 0 .

Грип –0.

  Кашлюк

                                                                                      Кашлюк

         Кашлюк- бактеріальна антропонозна інфекція дихальних шляхів, яка супроводжується при типовій клінічній картині характерними приступами кашлю, поширюється через крапельний механізм передачі, уражає переважно дітей у ранньому віці. Рівень захворюваності на кашлюк залежить від повноти та якості вакцинації.

         Особливу загрозу кашлюк становить для дітей 1-го року життя. В цьому віці нерідко бувають ускладнення кашлюку з боку дихальної (бронхіт, пневмонія) та нервової систем.

         Збудник кашлюку – грам негативна паличка, нерухлива, спор не утворює, відзначається низькою стійкістю до фізичних чинників та дезинфектантів. При 56°С паличка гине через 10-15 хвилин, при дії дезінфікуючих розчинів у звичайних концентраціях – через кілька хвилин. У сухій мокроті зберігається декілька годин, а при температурі 50-55° С гине через 30 хвилин. Тривалість виживання кашлюкової палички в крапельному аерозолі – 20-23 г. кашлюкава паличка чутлива до багатьох антимікробних препаратів.

         Після проникнення збудника кашлюку в дихальні шляхи патологічний прцес розвивається на слизовій оболонці носоглотки, гортані, трахеї, бронхів.

         Для кашлюку характерна відсутність високої температури та вираженість катаральних явищ у дихальних шляхах на початку хвороби. Особливістю кашлюку є також те, що в подальшому розвитку типової картини інфекційного процесу виникає судомний кашель з виділенням в’язкої мокроти.

         Збудник кашлюку в кров не проникає. Інкубаційний період – від 2 до 14 діб, переважно 5-7 діб.

         Коклюш – типова інфекція дихальних шляхів, яка поширюється через крапельний механізм передачі.

Зараження кашлюком відбувається через повітря, в яке від хворого під час розмови і кашлю потрапляють крапельки катарального секрету разом зі збудником. Механізм передачі збудника через предмети побуту, дитячі іграшки та харчові продукти неможливий у зв’язку з низькою стійкістю палички кашлюку в навколишньому середовищі.

         Коклюш – одна з інфекцій дихальних шляхів, якій не притаманна осінньо-зимова сезонність. Це пояснюється тим, що різко виражений кашель сприяє реалізації крапельного механізму передачі серед дітей як у приміщенні, так і на відкритому повітрі.

         У довакцинальний період на частку дітей до віком до 5 років припадало 80% захворілих. Рівень захворюваності був найбільший серед дітей 1-го року життя, що пояснюється відсутністю у них природженого протикоклюшового імунітету. Дорослі на коклюш хворіють дуже рідко.

         Зниження показників захворюваності після введення активної імунізації відзначили у всіх вікових групах дитячого населення, однак найпомітнішим воно було у дітей тих вікових груп (1-6 років), серед яких проводили щеплення.

         Аналіз захворюваності на коклюш свідчить, що інтенсивність епідемічного процесу при цій інфекції серед міського і сільського населення неоднакова. Захворюваність на коклюш міських жителів у 2,5-4 рази перевищує рівень захворюваності мешканців сільської місцевості. Це можна пояснити більшою імовірністю зустрічі з джерелом збудників інфекції в містах порівняно з сільською місцевістю, а також тим, що в містах краще виявляють та реєструють випадки кашлюку.

         Хворих на коклюш ізолюють удома, а за наявності клінічних та епідемічних показань – в інфекційному стаціонарі. Термін ізоляції залежить від тяжкості перебігу, тривалості судомного кашлю та наявності ускладнень. Усі хворі на кашлюк діти підлягають обов’язковій ізоляції на 25 діб з часу захворювання та лікуванню.

         Специфічна профілактика являється єдиним ефективним засобом впливу на епідемічний процес при коклюші , яка проводиться згідно із календарем щеплень затвердженим наказом МОЗ України № 595 від 16.09.2011 року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».

Лікар епідеміолог                                   Шовкун Т.О.