Що треба знати про туберкульоз.

                                                                    Що треба знати про туберкульоз.

         На початку другої половини ХХ століття сталися сприятливі зміни щодо клінічного перебігу та поширення туберкульозу. Однак останнім часом в багатьох країнах світу ситуація погіршилась, і туберкульоз залишається найпоширенішою у світі інфекційною хворобою, що посідає перше місце за смертністю від інфекційної патології.

         Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила з 1993 року туберкульоз глобальною небезпекою для всього людства.

         Сьогодні це вже не соціальна проблема, тобто хвороба бідних, сьогодні проблема боротьби з туберкульозом набрала загальнодержавного значення, але успішне її вирішення у великій мірі залежить від кожної людини.

         Проблема туберкульозу актуальна не тільки через своє поширення, але й тяжкість перебігу, що зумовлює часту інвалідизацію і порівняно високу летальність. У наш час на земній кулі щороку вмирає від туберкульозу понад 3 млн людей (більше ніж від будь-якої іншої інфекції).

         Актуальність проблеми туберкульозу зростає у зв’язку з поширенням інфікування населення вірусом імунодефіциту людини, коли порушуються імунні механізми, що забезпечують організмові захист від збудника туберкульозу. Ризик захворіти на туберкульоз для інфікованих одночасно ВІЛ і МБТ (туберкульозом) в 10 разів більший, ніж для інфікованих тільки збудником туберкульозу.

         Свідчення епідемії туберкульозу в області є сумна статистика. Цілодобово туберкульоз діагностується у 3 осіб, з них у 2-х захворювання виявляється на пізніх стадіях хвороби і кожен з них встигає інфікувати оточуючих. Відомо, що 1 мікобактеріовиділювач протягом року заражає 20 чоловік.

         Щомісячно від туберкульозу помирає 20 мешканців області та реєструється 75-77 нових випадків захворювання.

         За 12 місяців 2016 року на туберкульоз органів дихання захворіло 627 осіб, що на 3,4 % менше, ніж за аналогічний період 2015 року (649 випадків). Ріст захворюваності реєструвався у 10 районах області, в тому числі і по Прилуцькому району (+ 6 випадків).

         У 2016 році від туберкульозу померло 108 чоловік. 85,2% померлих, особи працездатного віку, це є свідченням того, що туберкульоз останнім часом значно помолодшав.

         Туберкульоз уражає всі органи й системи людського організму, найчастіше він виявляється в легенях.

         Зараження відбувається повітряно – пиловим (через вдихання зараженого пилу), повітряно – крапельним (через вдихання повітря, в яке кашляв або чхав хворий). Взагалі захворіти можна аліментарним шляхом – через їжу, посуд, побутові речі. Однак, найчастіше туберкульозом заражаються від хворих (членів родини, сусідів, співробітників) які кашляють, спльовують мокротиння.

         Поряд з цим джерелом інфекції можуть бути не тільки хворі люди.

Туберкульозом, як відомо, хворіють 55 видів сільськогосподарських та диких тварин, зокрема, корови, свині, до 25 видів птахів, у тому числі і кури. При догляді за хворими тваринами, вживаючи в їжу м'ясо, молоко, сметану,сир, та інші продукти недостатньо оброблені термічно, можна заразитися туберкульозом.

         Відомо, що 90% дорослого населення хоч один раз в житті зустрічаються з збудником туберкульозу – паличкою Коха. Потрапивши до організму людини і будучи подавленою його імунними силами, вона знаходячись в організмі, не викликає захворювання. Такі люди вважаються здоровими, але інфікованими туберкульозом. За несприятливих умов життя, після якихось стресових ситуацій, простудних та інших захворювань, збудник туберкульозу, що знаходився в організмі, може почати інтенсивно розмножуватись і викликати захворювання.

         Треба пам’ятати, що туберкульоз як хвороба, може проявити себе одним або кількома симптомами. Якщо людина різко схудла, кашляє протягом трьох і більше тижнів, відчуває загальну слабкість, біль у грудях, вночі потіє, погіршився апетит, необхідно негайно звернутися до лікаря. За умови своєчасного виявлення хвороби та відповідного лікування, повністю її вдається побороти у 96-98 % випадків.

         З метою раннього виявлення туберкульозу серед дітей проводиться щорічна туберкулінодіагностика, серед дорослих флюорографічне обстеження.

Туберкулінова проба або реакція Манту застосовується для своєчасної діагностики туберкульозу та виявлення дітей, які можуть захворіти при певних умовах.

         До цього часу - це основний масовий метод своєчасного виявлення туберкульозу серед дітей.

         Відмовляючись від проведення реакції Манту своїй дитині, батьки ризикують пропустити момент своєчасного виявлення початку захворювання на туберкульоз.

         Крім того, згідно ст. 8 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», діти, які без поважних причин у визначений термін не отримали туберкулінову пробу не приймаються у навчальний заклад, або відсторонюються від навчань.

         До цього часу імунізація вакциною БЦЖ, вважає ВОЗ, один з найбільш важливих заходів попередження туберкульозу у дітей. Імунопрофілактика туберкульозу забезпечує 80-85% захисту, в першу чергу, від найбільш небезпечних клінічних форм туберкульозу, а також попереджає смертність.

         Наказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» передбачена обов’язкова вакцинація на 3-5 добу життя та ревакцинація в 7 років.

         Вакцина БЦЖ місить живі ослаблені бактерії туберкульозу, тому в результаті її використання можуть виникнути побічні реакції і ускладнення.

Крім того, причинами поствакцинальних реакцій можуть бути щеплення на фоні інших захворювань, недостатня реактивність дитячого організму, порушення техніки внутрішкірного введення, тощо. Остання причина ускладнення маловірогідна, так як медпрацівники, що проводять щеплення і туберкулінодіагностику, щорічно проходять теоретичну і практичну підготовку.

         Згідно ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

         Будь – яку хворобу все ж таки легше попередити, ніж лікувати.

Лікар – епідеміолог

Шовкун Т.О.

Як запобігти захворюванню на кір.Правець

Як запобігти захворюванню на кір.

 Інфекція поширена на всіх континентах, тому, що до збудника кору сприйнятлива кожна людина, яка не перенесла цієї інфекції.

Свідченням можуть бути спалахи на острівних територіях, на які корову інфекцію не завозили десятиліттями. У разі завезення джерела збудника

 неімунізоване населення хворіло у 99,9 % випадків.

В Україні з 2017 році в черговий раз спостерігається епідемічний підйом захворюваності на кір. Це явище  прогнозоване та пов’язане з низьким охопленням дітей щепленнями, а також циклічністю захворювання.

Захворюваність кором по області в 2014, 2015, 2016 роках не реєструвалась.

Найбільший рівень захворюваності відмічено в 2006 році, впродовж 2008-2010 років випадки кору не реєструвались, в 2012 – 2013 роках зареєстровано 76 та 73 випадки кору.

В поточному році в районі та місті Прилуки зареєстровано 18 випадків захворювання на кір. Захворювання реєструються як серед дитячого так і серед дорослого населення. Захворюваність серед дорослого населення складає 80 % від загальної кількості захворівших.

Інкубаційний період триває 6-18 діб, середній 9-12 днів. У разі введення гамаглобуліну період інкубації може тривати до 28 діб. Захворювання характеризується підвищенням температури тіла до 38-39 градусів, загальною слабкістю, гострими катаральними симптомами (грубий кашель, осиплість голосу), почервонінням повік та слизової оболонки очей, характерною висипкою на тілі.

Кір, при тяжкому перебігу хвороби, небезпечна такими тяжкими ускладненнями, як специфічний коровий енцефаліт та гостра корова пневмонія.

Механізм передачі збудника крапельний. Вірус розмножується в епітелії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, зумовлює кашель, чхання, в процесі яких збудник у величезній кількості виділяється у повітря. Хоча виділений збудник  при кімнатній температурі знешкоджується протягом декількох годин, інтенсивне виділення його хворим, висока вірулентність  та тотальна сприятливість неімунізованих людей призводить до швидкого поширення збудника.

У перші дні гарячкового періоду діагноз кору поставити складно, а саме у цей період хворий найбільш активно виділяє збудник. Коли ж розпочинається висипання і діагноз встановити не складно, виділення вірусу значно зменшується, і на 3-ю – 4-у добу хворий не становить небезпеки для оточуючих.

         Згідно наказу МОЗ України № 595 від 16.09.2011 року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» щеплення проти кору проводяться у віці 12 місяців та ревакцинація в 6 років.

         Перенесене захворювання на кір не є протипоказанням до щеплення.

         Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних

хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно ст. 15 цього ж закону дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Лікар – епідеміолог

Шовкун Т.О.

Правець.

      Правець – гостра інфекційна хвороба, яка характеризується тонічною напругою скелетних м'язів, з періодичними судомами.

      Правець поширений всюди. В України він характеризується спорадичною захворюваністю. Однак, летальність від нього, незважаючи на сучасні методи лікування становить 20-30% , а у новонароджених досягає 90%.

      У світі щорічно гине від правцю близько 1 млн. людей, з них 80% становлять новонароджені.

      Тяжкість клінічного перебігу хвороби, висока летальність, дороге лікування визначають соціально-економічну актуальність правцю.

      До токсину збудника правцю, який є сильною біологічною отрутою, дуже сприйнятливі людина, а також майже всі види теплокровних тварин: мавпи, коні, корови, вівці ,кози, собаки, кролі, морські свинки, білі миші та інші.

      Вхідними воротами для збудника правцю є різні ушкодження шкіри – як масивні, так і ледве помітні.

      Попадаючи в рану, спори правця при сприятливих умовах розвиваються в палички, які і виділяють екзотоксин. Самі палички практично залишаються на місці потрапляння до організму, проникаючи інколи до регіональних лімфатичних вузлів. Правцевий токсин всмоктується по нервовим закінченням, потрапляє до центральної нервової системи в кров.

       Інкубаційний період правця складає від 4 до 21 діб. В середньому 10-14 діб.

Зараження правцем відбувається через ушкоджену шкіру або слизові оболонки.

     Вхідними воротами для збудника правцю у мирний час є переважно дрібні побутові або виробничі, найчастіше сільськогосподарські травми, особливо в ділянці нижніх кінцівок.

     Роль вхідних воріт для інфікування  можуть відігравати опікові та обморожені поверхні з некротичними тканинами, пупкова рана у новонароджених. Зараження правцем може відбуватися під час операцій, ін’єкцій та пологів.

       Чинниками передачі збудника правцю можуть бути земля, гній, фекалії людини, вуличний пил, гілки дерев, нестерильний хірургічний інструментарій, перев’язувальний та шовний матеріал, особливо кетгут.

     Хворіє на правець переважно сільське населення  - 86-90%. Значну групу серед захворілих на правець становлять пенсіонери, в тому числі й мешканці міст, мають власні сади та огороди. Для правцю в Україні характерна сезонність. Найбільша кількість випадків правцю реєструється теплої пори року – з травня по вересень.

    Основним заходом запобігання захворюванню на правець є активна імунізація, яку проводять планово, починаючи з 2-х місячного віку, згідно з «Календарем щеплень». Термінову специфічну профілактику проводять при травмах різного характеру з пошкодженням шкіри або слизових оболонок, обмороженнях, опіках II,III та IV ступенів, поза лікарняних абортах або пологи, укусах тварин.

      Інколи відмічаються продромальні явища у вигляді тягнучої болі в рані, посіпування прилягаючих м'язів і підвищена реакція хворого на зовнішній подразник(раптове світло, віяння повітря, і т.д.). Самі хворі відмічають одним із перших симптомів відчуття напруженості і важкість при відкриванні рота внаслідок появи тонічних судом.

      Через деякий час скорочення жувальних м'язів може бути настільки сильним, що хворий не в змозі розкрити рота або відкриває його на декілька міліметрів.

 Потім судорожні скорочення появляються в м'язах обличчя і потилиці. Трішки згодом тонічні судоми захватують м'язи живота та спини, і починається повна картина правця.

      Профілактику правцю у разі поранення починають з хірургічної обробки рани і комплексної активно-пасивної імунізації, яку проводять згідно з існуючою схемою з урахуванням документально підтверджених щеплень проти правцю, які проводились раніше будь яким препаратом, що містить правцевий анатоксин.

       З метою запобігання захворюванню на правець проводяться профілактичні щеплення, як надійний спосіб його запобіганню своєчасне звернення за медичною допомогою в разі травм, у тому числі й дрібних, і проведення за показниками активно-пасивної профілактики.

Щотижнева інформація щодо захворюваності на грип та гострі респіраторні інфекції за 1 тиж

Токсокароз

ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

1. Етіологічний фактор: нематоди роду Toxocara, які є випадковими паразитами людини, мігрують протягом багатьох років у формі личинки у тканинах та внутрішніх органах (печінці, міокарді, легенях, скелетних м’язах, очних яблуках та ЦНС), ніколи не досягають статевої зрілості. Доросла форма нематоди розвивається відповідно в організмі домашньої собаки (Toxocara canis) або кота (Toxocara cati). Яйця паразита, які виділяються з калом тварин, потрапляють до ґрунту, де відбувається їх подальший біологічний розвиток.

2. Резервуар та шлях передачі: домашні та дикі собаки і коти; інфікування людини відбувається через випадкове споживання інвазивних яєць Toxocara spp. із забрудненим відходами тварин ґрунтом (напр., у пісочницях, міських скверах та парках, садах біля будинку, а також районних дитячих площадках), через немиті руки або забруднені ґрунтом сирі овочі та фрукти.

3. Епідеміологія: поширений у всьому світі. Фактори ризику інфікування: геофагія, вирощування собак або котів, нерегулярна дегельмінтизація домашніх тварин (особливо молодих, <8 міс.), професійний контакт із тваринами (ветеринари, фермери), зараженим відходами ґрунтом (рільництво, працівники парків та міських рекреаційних зон, геологи) та забрудненими землею овочами та фруктами, які споживаються у сирій формі (городники, садівники). Захворювання часто з’являється у сімейному середовищі.

4. Інкубаційний період та період заразливості: від 2 тиж. до кількох місяців або років. Хвора людина не заразна для контактних осіб.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

1. Системна форма: розвинуті симптоми синдрому вісцеральної мігруючої личинки: лихоманка, гепато- і спленомегалія, еозинофілія, гіпергамаглобулінемія та ураження дихальної системи; може також розвинутись неповний синдром вісцеральної мігруючої личинки з наявністю кількох вище вказаних симптомів. Випадки із розвинутими симптомами та тяжким перебігом рідкісні та стосуються в основному дітей у віці 2–5 років із геофагією. Міграцію личинкових форм паразита супроводжують: біль у животі, відсутність апетиту, втрата маси тіла, кашель, напади задишки, тимчасові висипання на шкірі (кропив'янка або екзема), лімфаденіт, міалгії та артралгії, рідше міокардит або менінгіт.

2. Локалізована форма: токсокароз органа зору та токсокароз ЦНС (нейротоксокароз, дуже рідко) є наслідком скупчення невеликої кількості личинок, зазвичай навіть одної личинки у межах органа зору або головного мозку. При токсокарозі ока спостерігається одностороннє зниження гостроти зору, лейкокорія (білий рефлекс зіниці), косоокість, інколи офтальмалгія. При токсокарозі ЦНС переважають симптоми енцефаліту, часто з генералізованими або частковими епілептичними нападами.

3. Прихований токсокароз: різноманітні та мало характерні симптоми, напр. гострий бронхіт, пневмонія із синдромом Лефлера або без нього, бронхіальна астма, хронічна кропив’янка, алергічна екзема, генералізована лімфаденопатія, міозит або артрит. Може перейти у синдром вісцеральної або очної мігруючої личинки із розвинутими симптомами. Прихований токсокароз найчастіше діагностується лише на основі полегшення або регресу неспецифічних симптомів після антипаразитарної терапії.

4. Безсимптомна форма: найчастіше діагностується на основі позитивних результатів серологічних досліджень у членів сім’ї хворого. Личинки Toxocara spp. зі зниженою активністю, які залишаються у тканинах, зберігають здатність до активації та наступної міграції протягом усього життя.

ДІАГНОСТИКА

Паразити не розвиваються до дорослої форми в організмі людини, тому у калі ніколи не спостерігається яєць собачої або котячої токсокари. Єдиним способом підтвердження зараження є проведення непрямих методів дослідження.

Допоміжні дослідження

1. Визначення етіологічного чинника: серологічні тести:

1) специфічні IgG чи IgE антитіла в сироватці крові (ELISA, тест підтвердження Вестерн блот);

2) визначення авидності IgG-антитіл дозволяє диференціювати гостру фазу активної інвазії (<5 міс. від зараження; низька авидність) від хронічного захворювання (висока авидність);

3) порівняльний аналіз імунологічного профілю специфічних IgG-антитіл у сироватці та водянистій волозі, взятій з передньої камери ока або внутрішньоочної рідини шляхом іммуноблоттингу.

Три кроки для профілактики грипу